На Кіровоградщині "організували" подію:
виставку присвячену місцевій символіці області. а до неї приурочили презентацію
книги. Називаєтьсязгадане видання
"Символіка Кіровоградщини". Виставкаорганізована у обласному художньому музеї.І альбом, і виставка яскраво висвітлюють
"здобутки" та викревлення в процесі формування місцевої символіки на
Кіровоградщині.
В червні 2008 року пройшов черговий, і вже ХХІІІ зліт
геральдистів України, започаткований в Кіровограді ще в 1992 році.Того разу все було не так. По-перше почали з
молитви та освячення нового починання. Можливо саме тому все пішло добре, і
зараз на зльоти приїздить багато гостей з ближнього зарубіжжя, а зльоти
мандрують Україною і міста борються за право організації та стоять у черзі на
його проведення. З’явилися і нові традиції з передачею зльотівського мегафону з
вигравірованими написами останніх зльот
Міністерство юстиції розробило законопроект "Про опис, порядок
використання і захисту державних символів України". Документ от-от передадуть на
затвердження в Кабмін. Про те, де і кому буде дозволено виконувати гімн,
зображувати герб і вишивати прапор, наша розмова з міністром юстиції Олександром
Лавриновичем.
Питання
формування сучасної геральдики у Словаччині
Історію розвитку словацької геральдики
можна до певної міри порівняти з українською. Так само, як й Україна, Словаччина
до 90-х років минулого століття не була самостійної державою, її землі протягом
багатьох століть входили до складу Угорського королівства, Австрійської імперії,
Чехословацької республіки. Відповідно, й геральдика розвивалася до норм і
законів тих держав. Але увагу, яку представники органів влади Словаччини ще у
комуністичні часи надавали питанню розвитку словацької геральдики, не можна
порівняти зі станом справ цієї сфери в Україні.
Про
доцільність "ходіння із сонцем та літерою "Х" в ХХІ століття"
Складність питання створення герба
Хмельницької області, як зрештою й інших регіонів нашої країни, полягає в тому,
що в Україні на даний час немає не тільки спеціального геральдичного
законодавства, згідно якого усі наявні в державі герби повинні спочатку пройти
наукову експертизу і наступну реєстрацію, але й відсутні загальні теоретичні
засади сучасного герботворення в Україні. На жаль, більшість з тих
науковців-істориків, що попри байдужість численної армії держчиновництва
намагаються просунути сьогодні справу геральдики на цивілізований рівень, який
притаманний справжній європейській державі, не володіють достатніми спеціальними
знаннями у такій складній духовній галузі як герботворення, що охоплює
філософію, юриспруденцію, історію і мистецтво.
У XV-XVI сторіччях українські землі піддавалися кількаразовим
набігам кримських татар, що поряд із шляхетским і релігійним тиском
призвело наприкінці XV сторіччя до появи із порубіжного
придніпровського слов'яно-тюркського суспільства запорізького козацтва.
Вперше козаки згадувалися за 1492 роком.У початків козацької
организації стояв київський шляхтич Дмитро Вишневецкий (Байда), перший
гетьман (1550-1563). Він був страчений турками після козацького походу.
Запорізькі козаки чинили походи проти Туреччини, Польщі, Московії.
Після Берестейської Унії 1596 року, що проголосила об'єднання
православної і католицької церков майже вся українська знать
ополячилася і прийняла католицтво або греко-католицтво, оскільки лише
католикам можна було займати високе становище у тогочасному польському
суспильстві. Ця знать зайняла головні позиції у державі, воюючи потім
проти своїх колишніх співвітчизників. Один із них - Михайло
Вишневецький (нащадок Байди) навіть був польським королем.
Старовиннi герби українських мiст красномовно нагадують про їхнє
багате минуле, традицiї, котрi пережили вiки. Герби вiдносять до такого
типу iсторичних пам'яток, у яких в символiчнiй формi, з використанням
спецiальної знакової системи або стилiзованих елементiв, розкриваються
реальнi подiї та явища, що доносять до нас вiдомостi з минулого
України.
Саме таке враження виникає після огляду аж трьох робіт лауреата
премії імені Якова Паученка в області геральдики та вексіології Валерія
Нікітинського. Років чотири тому цього талановитого дизайнера( і лише
дизайнера) та архітектора за освітою долучили до створення та малювання
гербів. Але виявилось, що бути спритним на язик, ще не засіб успіху в
геральдиці. Всі три(!) створених ним герби страждають суттєвими вадами.
Головна вада концепційна, бо замість відображення фактів української
історії чи елементів етнографії в якості негеральдичних фігур в гербах
використані зарозумілі філософські категорії на зразок «знаку закону
життя», «міфічна птаха фенікс» та дике ноу-хау у вигляді «малинового
хреста».
Ще
за часів СРСР в Україні було створено першу геральдичну громадську
організацію – Українське геральдичне товариство (УГТ). Місцем дії стало
славне місто Львів, а очолив її, на той час 26-річний місцевий
архітектор Андрій Гречило, ерудована та талановита людина.
На ХХІІІ зльоті геральдистів України, що
проходив днями у Дніпропетровську обговорювався і хід проведення
конкурсу на великий державний герб України. Представник Українського
геральдичного товариства охарактеризував конкурс, як «приватизований
захід групи осіб». Паралельно сайт УГТ повідомив цікаву новину, що під
час засідання Комісії з підготовки та проведення конкурсу у квітні ц.
р. виявилося, що більшість її членів навіть, як це не прикро, мають
досить слабке уявлення про геральдику. Одна справа "підготовка та
проведення" конкурсу, а зовсім інша – функція журі, де для підбиття
підсумків треба керуватися не принципом "мені подобається", а фаховими
знаннями.
