Саме таке враження виникає після огляду аж трьох робіт лауреата премії імені Якова Паученка в області геральдики та вексіології Валерія Нікітинського. Років чотири тому цього талановитого дизайнера( і лише дизайнера) та архітектора за освітою долучили до створення та малювання гербів. Але виявилось, що бути спритним на язик, ще не засіб успіху в геральдиці. Всі три(!) створених ним герби страждають суттєвими вадами. Головна вада концепційна, бо замість відображення фактів української історії чи елементів етнографії в якості негеральдичних фігур в гербах використані зарозумілі філософські категорії на зразок «знаку закону життя», «міфічна птаха фенікс» та дике ноу-хау у вигляді «малинового хреста».

Аналізуючи кожний герб по черзі та кожний окремо, помітно одну й ту ж саму «скалічену геральдичну руку» та відсутність досвіду роботи з геральдичними зображеннями, відсутність знання теоретичних азів геральдики. В гербі Олександрії автор, не знаючи того, що хрести в геральдиці використовуються з геральдичних металів – золота та срібла, ще й забув про козацький малиновий прапор з білим (срібним) хрестом і породив «малиновий хрест в золотому полі». А далі фантазія урвалася і духу вистачило лише на дуже поширений елемент «шабельку» обвиту то гілками дуба, то стеблами пшениці в різних полях, одне з яких нетрадиційно для української геральдики зелене.

Два інших геральдичних опуси вражають негативом не менше. Герб Маловисківського району має згадану птаху фенікс, збіднене совкове сполучення двох фігур піраміди та сонця. Після фенікса та піраміди складається якесь неукраїнське навіювання та враження єгипетського впливу, який доступно і можливо доречно на власний смак поширювати у власному помешканні, а не в гербі українського сільського району.

Дивлячись на герб Головківки, пригадуєш, що обласним відділенням УГТ ( Українського геральдичного товариства ) поширена чутка, що перед розробкою герба розробляється історична довідка, але в цьому випадку мабуть не судилося. З уваги випущено факт впровадження в Запорожській Січі поштового сполучення. Саме на першій його лінії Кременчук - Кінбурн знаходилася поштова станція хутір Головка. Замість цього бачимо простенький повтор компоновки полів герба Олександрії, три елемента в трьох геральдичних полях, що не називаються за канонами геральдики першим, другим та третім, а чомусь верхнім, правим та лівим. В них і розмістили «знак закону життя" та колосок ,що в розмірах дорівнює козацькій піці.

У всіх трьох гербах присутній негеральдичний дальтонізм - автори забули про невикористання в геральдиці відтінків кольорів. Дивлячись на такі герби, що зробили нині лауреатськими, я радію лише з того, що жодного подібного герба я не розробив, і тому мені не соромно за це. Премія імені Якова Паученка в галузі геральдики присуджується вшосте, тому закрадається думка про брак номінантів, бо це ж не жарт «народити шість лауреатів»… Прикро, що в подібних гербах мало українського.

Так і створили проект , а потім затвердили на сесії обласної ради премію імені Якова Паученка в галузі архітектури, геральдики, вексіології та народно-прикладного мистецтва. З архітектурою все зрозуміло, але яке відношення мав пан Паученко до геральдики та прапорознавства ні депутатам в комісіях, ні цілій сесії ніхто не пояснив. Та архітектура, можливо і через пана Нікитинського, який її покинув, цього разу дала збій і не висунула цього разу жодного лауреата.

А ще на виставці був і інший ляпсус, якому пояснення хіба, що на тверезість зору організаторів. На планшеті з гербом та прапором села Головківки під зображенням герба розмістили опис прапора, а під зображенням прапора – знову опис прапора і показали це ... відвідувачам.