Історію розвитку словацької геральдики
можна до певної міри порівняти з українською. Так само, як й Україна, Словаччина
до 90-х років минулого століття не була самостійної державою, її землі протягом
багатьох століть входили до складу Угорського королівства, Австрійської імперії,
Чехословацької республіки. Відповідно, й геральдика розвивалася до норм і
законів тих держав. Але увагу, яку представники органів влади Словаччини ще у
комуністичні часи надавали питанню розвитку словацької геральдики, не можна
порівняти зі станом справ цієї сфери в Україні.
Так, вже на початку 80-х
років ХХ століття словацькі геральдисти почали опрацьовувати історію розвитку
міських гербів словацьких міст, спілкуватися з представниками органів влади
місцевого самоврядування, поширювати свої знання серед населення і залучати
нових дослідників до роботи у цій цікавій науці з історії людства.
Словацьке
генеалогічно-геральдичне товариство, яке минулого року відсвяткувало свій
10-річний ювілей, випускає не тільки альманах "Генеалогічно-геральдичний голос".
У серії "Biblioteka heraldika Slovaca" вийшли з друку збірки "Громадянська
геральдика" (2002) і "Геральдична термінологія" (2003), які містять дослідження
окремих словацьких геральдистів, присвячені даній тематиці.
Остання, яку,
написав відомий словацький геральдист, доктор філософії Ладіслав Вртел,
складається з п'яти лекцій, опублікованих раніше у журналі "Словацька
архівістика". Як зазначив у вступі Леон Соколовський, також відомий словацький
геральдист, потреба у такій книжці, попри доволі високу розвинутість цієї
наукової дисципліни у Словаччині, виникла через повсякденну необхідність
підвищувати якість словацької геральдики до високих європейських
стандартів.
Так, у першій частині "Геральдичної термінології" автор знайомить
читача з термінологічними відмінностями між такими поняттями, як знак, символ,
герб, впливами на словацьку геральдичну термінологію угорського і
чехословацького періодів спільної історії, спробує між біля десяти різними
тлумаченнями визначити правильний геральдичний і юридичний зміст терміну "герб",
подає історію розвитку герба в історичному аспекті.
Окрему частину цього
наукового дослідження займає питання нового геральдичного знаку (novotvar).
Причина цього криється у відмінному ставленні до даного питання словацьких і
чеських геральдистів. Якщо словаки вважають "новотвором" герб, який не повторює
жодне із попередніх зображень на печатках даного власника, то чехи цей термін
використовують виключно до взагалі нової геральдичної фігури.
Цікавим для
тих, хто знайомий з іншими слов'янськими мовами, є порівняння словацької
термінології блазонування гербів, поданої Ладіславом Вртелом. Адже скільки
питань виникає, коли неофіт знайомиться з традиціями розвитку геральдики інших
країн, не володіючи у достатній мірі тією чи іншою мовою.
Питання розвитку
громадянської геральдики у Словаччині йде поруч із активним розвитком словацької
генеалогії. Все більше і більше родин у Словаччині бажають знати своїх предків
не тільки "до діда і бабки", а набагато глибше, наскільки це дозволяють зробити
архівні та історичні документи. Тому у збірнику, присвяченому даній тематиці,
його автори - Леон Соколовський, Фредерік Федермайер, Владімір Рабік, Йозеф
Кралік, Ладіслав Вртел, Ігор Граус, Петер Картоус і Зденко Алексі - подали різні
аспекти, які випливатимуть під час пошуку або створення герба сучасної приватної
особи. На пострадянському просторі поки що немає єдиних усталених правил
створення таких гербів. Є, як відомо, правила створення дворянських гербів, але
вони легітимні лише для держав з монархічним устроєм. Усі республіки, що виникли
на їхніх територіях, на даний час самотужки шукають власні геральдичні правила,
більш-менш прийнятні до тих чи інших місцевих традицій. Досвід словаків для
України може бути в даному випадку у нагоді.
Олексій
Філіппов
|
