 Складність питання створення герба
Хмельницької області, як зрештою й інших регіонів нашої країни, полягає в тому,
що в Україні на даний час немає не тільки спеціального геральдичного
законодавства, згідно якого усі наявні в державі герби повинні спочатку пройти
наукову експертизу і наступну реєстрацію, але й відсутні загальні теоретичні
засади сучасного герботворення в Україні. На жаль, більшість з тих
науковців-істориків, що попри байдужість численної армії держчиновництва
намагаються просунути сьогодні справу геральдики на цивілізований рівень, який
притаманний справжній європейській державі, не володіють достатніми спеціальними
знаннями у такій складній духовній галузі як герботворення, що охоплює
філософію, юриспруденцію, історію і мистецтво.
Хто, дозвольте спитати, зможе
зараз чітко і доступно розповісти про основні правила створення того чи іншого
типу герба? А їх, тільки основних типів, нараховується три: приватний (родовий),
корпоративний (цеховий) і територіальний (земельний), з яких кожний має свою
розгалужену структуру гербових підтипів. Без стрункої і зрозумілої методології
робота над створенням будь-якого герба завжди перетворюватиметься у безплідну і
довготривалу боротьбу прихильників та опонентів того чи іншого проекту.
Саме
так сталося під час створення герба Хмельницької області. З одного боку -
художник Михайло Мастикаш, який, за його словами, близько 30 років займався
геральдикою, але, дивлячись на помилки його проекту, так і не ознайомився з
теорією символів; з іншого - Валентин Ільїнський та історики з Українського
геральдичного товариства, які не зуміли достатньо кваліфіковано відбити критичні
стріли свого енергійного опонента.
Слід зазначити, що методологія
геральдичного історизму, яку сповідує голова УГТ Андрій Гречило, зустрічає
певний супротив у пересічного українського чиновництва через свою складність для
їхнього розуміння. Це викликає в людей, зайнятих здебільшого щоденним вирішенням
практичних справ, бажання знайти свою, більш доступну кожному керівникові
картинку, яка б дозволила представляти і гордитися перед широким загалом. Але
такий крок, як правило, призводить до елементарного порушення основних правил
геральдики, викладених у численних підручниках цієї додаткової в Україні
історичної дисципліни, передруки яких з'явилися протягом останнього десятиліття
у російських видавництвах і були на українському книжковому ринку.
У чому
полягає основна складність створення герба Хмельниччини? У тому, що сучасна
територія області об'єднує землі колишнього Подільського воєводства та частину
земель колишнього Волинського воєводства Польського королівства, герби для яких
були створені ще у XIV-XV століттях і відомі нам з історичних розвідок. Якби не
було цього об'єднання у 1937 році, то й питання про герб могло бути вирішене
простіше і швидше.
Сам підхід до створення герба, який би підкреслював
територіальну цілісність Хмельницької області, єдність земель Поділля і Волині,
є досить спірним. Вважаю, що ця концепція все ж таки притаманна більше державам
з монархічним устроєм, а не адміністративним одиницям країни-республіки.
Достатньо згадати, скільки "копій" було поламано чеськими геральдистами у
1918-1920 роках під час створення державного герба Чехословацької республіки,
адже вони не могли знайти універсального способу створення герба саме для
республіки, тому за браком часу зупинились на принципі так званих "історичних
земель", не звертаючи уваги на те, що й ці історичні землі колись також були
монархічними утвореннями. Нинішній герб Чеської республіки є продовженням цієї
складної концепції, тоді як Словаччина запозичила від Угорського королівства
форму християнської символіки, забарвлену в "російські трикольори", яка
успадкована словаками в роки шанування ідеї панславізму.
А чи доцільно
взагалі у гербі Хмельницької області використовувати символіку Волині? У проекті
Валентина Ільїнського волинська символіка несе характер юридичної
підпорядкованості "подільському сонцю". Чи вірно це з сучасної правової
ситуації? Може, жителі Волині не бажають, аби їхня символіка використовувалась
іншими територіями? Хто може сьогодні дати чітку відповідь, посилаючись на
достовірні джерела, що означає символіка Подільського і Волинського воєводств
під час їхнього виникнення?
Мене не переконує посилання Михайла Мастикаша на
те, що хрест шанувався задовго до появи християнства і вважався символом вогню і
сонця. Треба все ж таки дивитися у XV століття, а не у давнє минуле, коли й
геральдики взагалі не існувало в Європі. Більш того, Михайло Мастикаш стверджує,
що герби створюють висококваліфіковані художники, а науковці потім тільки
вивчають їх. І всупереч цьому своєму твердженню він каже, що у гербі повинна
бути закладена ідея на ХХІ століття, яка б служила символом дітям і онукам. Але,
якщо в гербі є символ, то це, відповідно, вже філософська наука - семіотика, а
отже - холодна теорія людського розуму, а не складний твір образотворчого
мистецтва, зігрітий серцем художника. Саме пошук тієї єдиної для герба ідеї й є
тим науковим процесом, з якого повинно починатись герботворення і яким можуть
займатися усі: історики, краєзнавці, художники і аматори. Ідеї нам даються від
Духа Божого, а не чиєюсь приватною власністю.
Нагадаю, що слово "герб"
потрапило до всіх слов'янських мов із німецької, де буквально означає
"спадщина". Історія розкриває нам, як поширювалася колонізація німецьких
ремісників і купців на нових територіях через право, дане польським та угорським
королями цим переселенцям на самоврядування згідно їхнього, німецького права,
яке передавалося спадково іншим членам цієї міської громади. Наявність такого
права й засвідчувала печатка з символом даної міської общини. А те зображення на
рицарському щиті, яке ми називаємо гербом, самими німцями та іншими
європейськими народами називалося і називається зараз у перекладі як "захист
зброї". Незвично? Але так є насправді. Від цієї різниці тлумачень й треба
починати пошук ідеї для герба. Як якийсь незрозумілий символ може захистити
зброю, а особливо таку, яку використовували середньовічні рицарі: лати, шоломи,
щити, мечі та інше? Тобто має існувати той, один із законів духовного світу,
якому підвладні люди на тій чи іншій території. Він і може стати тим об'єднуючим
початком, який варто закласти в "ідею на ХХІ століття".
Зображення двох
стилізованих золотих хлібних колосків у вигляді першої літери назви Хмельницької
області не може уособлювати заможність людей, їх постійне прагнення до кращого
життя, як стверджує Михайло Мастикаш. Краще було б подивитись у словникові, що в
міфології означає символ пшениці. Назва області походить від слова "хміль",
тобто рослини, яку людство використовує при варінні пива. Тому не колоски
пшениці мають символізувати Хмельниччину, а шишечки хмелю. Так стверджує теорія.
Шкода, що високоосвічений художник не знає такі нескладні ази символіки і нехтує
ними у роботі.
Процес створення символіки територіальної громади - справа
складна і відповідальна. Не можна говорити "б", не познавши "а".
Олексій
Філіппов,
Мукачево (Закарпаття)
|
