Дивуватись тому, що подібний герб затвердила сесія районної ради не слід, бо наш депутатський корпус - це наш депутатський корпус, а дивує лише те що даючи схвальні відгуки на подібні проекти, керівники Українського геральдичного товариства виказують і свій справжній фаховий рівень. По-селянськи складено і описано герб. В описі, складеним не за правилами геральдичного блазонування забули згадати про промені сонця, не говорячи вже про їх кількість. Всупереч правил поля герба названі, як ділянки схилу пагорба – верхня та нижня. А ще складачі герба проявили велику тягу до коштовностей, бо і булава , і колос в гербі золоті. Єдине, що є в описі від геральдики це термін «вузька підвищена срібна балка».

Стосовно символів, то в них не відійшли від радянського колгоспного колоска і вирішили його «схрестити» з гетьманською головою. Булава ніби натякає на те, що місцеві горе-історики підпорядкували споконвічні запорозькі січові землі гетьманщині… Знову брак кмітливості та незнання історії. Стосовно золотої булави, то зазвичай цей предмет завжди схрещують з шаблею, що теж є зброєю і символом боротьби. А колоскові, яким, до речі, щось обвивають, або в’яжуть у снопи, якось важко бути в одній ваговій категорії з булавою.

Отак і творять герби новітні горе-геральдисти, що за подібні творіння отримують премії та навіть державні нагороди. Світ перевертається в абсурді таких символів і понять того, що до чого в цьому світі. Кухарки від геральдики, ніби окропом ошпарюють опонентів своїми витворами, а буває і ліктиком штурхають при участі в конкурсах.

І живе собі герб покритий шапкою, і немає сорому з цього нікому, бо і життя перекособочене і символіка розповідає німими символами про нашу недолугість. І навіщо нам європейцям знати, що колоски не схрещують символами влади та зброєю навіть у Африці?

Анатолій Авдєєв