Трохи пізніше, а саме 19.04.2005 року рішенням Кіровоградської обласної ради засновано обласну премію у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна. Премія встановлюється у трьох номінаціях: «Національна традиція», «Новітні спрямування», «Мистецтво та історія мистецтва». Крім журналістів, і архітектори чітко зрозуміли, що їх колега Яків Панченко до геральдики, вексіології та народно-прикладного мистецтва не має відношення та звернулися до голови обласної ради з відповідним листом, роз’яснюючи терміни та висловлюючи власну думку з цього приводу та конкретними пропозиціями. В листі обласної організації Національної спілки архітекторів України зокрема йдеться: «У зв’язку з заснуванням зазначеної премії вважаємо було б доцільним номінацію «декоративно – прикладного мистецтва» із премії Якова Паученка перенести до премії імені Олександра Осмьоркіна, так як дана сфера є невід’ємною частиною образотворчого мистецтва.

Номінацію «геральдика та вексилологія» вважаємо необхідно перенести до обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова з наступних причин.

Геральдика (від лат. heraldus, оповісник) — наука, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам. Геральдику інколи визначають як гербознавство або мистецтво зображення та опису гербів. Її відносять до спеціальних історичних дисциплін, розглядаючи як складову історичної науки.

Вексилоло́гія – історична дисципліна, що займається вивченням прапорів, знамен, штандартів, вимпелів та інших предметів подібного роду. Слово вексилологія походить від лат. vexillum, яке, зокрема, позначало прапор, що використовували римські легіони.».

Архітектори звертають увагу не лише на термінологію та несумісність номінацій з архітектурою,, але і на існування ще однієї обласної премії імені Володимира Яструбова, «що присуджується за кращі науково – дослідницькі, науково – популяризаторські роботи з питань історії, культури Кіровоградщини, тому вважаємо за необхідне внести зміни до рішень Кіровоградської обласної ради, щоб не з’являлись в пресі публікації, як наприклад: «А ще у місті, як обласному центрі заснували для всієї області дивну премію, з немалих видачею грошей. Премія носить призвіще місцевого архітектора Якова Паученка, але видається за «успіхи і заслуги» у геральдиці та прапорознавстві, до яких ім’ядавець премії не мав жодного відношення. І тішаться люди лауреатством і грішми, і Паученка згадують щороку…».

Не участь архітекторів в конкурсі на здобуття премії імені Якова Паученка мабуть і пояснюється тим, що архітектори не бажають брати участь в конкурсі, в якому з року в рік в номінаціях вексилології і декоративно – прикладного мистецтва відсутні конкурентні засади присудження премії, а по черзі подаються члени геральдичного товариства, які не мають жодного відношення до видатного архітектора Якова Паученка.

Премію в номінації «геральдика» шість років «видавали» лише членам так званого Українського геральдичного товариства, в яке залучили для масовості близько двадцяти осіб, які є лише умовними геральдистами. Всі шість лауреатів все ж «малювали гуртом» герби, часом зовсім примітивні, за що і «преміювалися», а всі інші «зображували масовість організації». І тут постає проблема, що в організації ( мається на увазі відділення УГТ) не стає кандидатів на «здобуття премії». Якість розробок останнього лауреата вже по за межами критики, і примітивністю розробок красномовно говорить сама за себе .

Місцеві геральдисти згаданої «кагорти» ще й створюють вигляд, що вони «попереду України всієї»… «Творячи» герби і відриві від правил геральдики, і не знаючи, що діється в Україні розповідати подібні байки просто. Але дійсність зовсім інша. «Недолугі і убогі» навіть не здогадуються, що в Україні є цілі райони, де герби мають всі територіальні громади.