18
липня поточного року український Кабінет затвердив Положення про
Великий Герб України. Як очікується, Парламент може розглянути його вже
у вересні або на початку жовтня. У разі затвердження, Україна отримає
Великий Герб, який буде зображено на державних печатках, установах
тощо. Для ухвалення цього останнього конституційного символу держави
потрібно триста голосів, а, отже, цілком імовірно, що ця тема знов
перетвориться на предмет жвавих політичних домовленостей між різними
фракціями.
Що ж нам пропонується у якості Великого Гербу?
Конституція у своїй двадцятій статті (§§ 3-4) зазначає: «Великий
Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного
Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не
менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради
України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак
Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)».
Уряд
ухвалив у якості Великого Гербу проект колективу О. Івахненка, що є
доопрацюванням попередніх кількох проектів, і відрізняється від них
суто косметично. Ось він:
Проектові часто закидають невідповідність до багатьох речей: історичних символів, правил геральдики, конституційного ладу тощо.
У цій невеликій статті ми спробуємо обговорити найголовніші моменти критики проекту, детальніше на них зупинившись.
Чому лев і козак?
Конституція, як
згадано вище, чітко називає елементи Великого Гербу: Тризуб та герб
Війська Запорізького (козак з мушкетом). Отже ці елементи мають бути
присутні обов’язково.
Тризуб є Малим Гербом країни і до
сьогодні виконує функції єдиного Гербу. Абсолютна більшість українців
сприймають Тризуб як невід’ємний атрибут української державності, поряд
з синьо-жовтим прапором та гімном Ще не вмерла. Не викликає жодних
сумнівів, що саме Тризуб має бути головним елементом Великого Гербу,
що, зрештою, і вимагає Конституція.
 Козак
з мушкетом, герб Війська Запорізького, з’явився у Конституції цілком
випадково, напевне, через бажання догодити депутатам, що обурювались
«невикористанням» елементів козацької символіки в офіційних державних
символах. З іншого боку, можливо, це вплив Великого Гербу Української
Держави (1918 р.) періоду Гетьманату. В кожному разі, обов’язковість
присутності козака з мушкетом на Великому Гербі залишила авторам
проектів значно менше простору для мистецької свободи думки.
Можливостей
залишалось кілька. Одна з них, часто обговорювана, - це Державний Герб
1918 року, про який ми щойно згадували. Мистецьки зображений Г.
Нарбутом, Герб органічно, на думку багатьох, сполучав Тризуб та козака
з мушкетом. Ось він:
Проте,
ухвалити його не видається можливим з тієї простої причини, що
Конституція вимагає, аби саме Тризуб був головним елементом Великого
Гербу, а в цьому випадку головним елементом є саме герб Війська
Запорізького. Керівництво Гетьманату і особисто П. Скоропадський,
напевне, були надзвичайно зацікавлені, вивести Українську Державу у
правонаступниці Війська Запорізького, таким чином обґрунтувавши
династичні зазіхання Гетьмана і поставивши їх в основу самої
державності.
 Ще
одна можливість – це так званий «чеський варіант», який, проте, у своїй
практиці застосовують кілька країн Європи (крім Чехії, - Данія, Швеція
і, частково, Велика Британія). Полягає він у тому, що Малий Герб стає
одним з центральних елементів Великого Гербу, що охоплює, водночас,
історичні герби областей країни.
Уряд України в екзилі
розробив такий проект і для українського Гербу, проте його ніколи так і
не було втілено в життя. Самі урядові структури на вигнанні, як і вся
українська діаспора, зазвичай використовували у своїй діяльно простий
Тризуб, без щита. Проект виглядав наступним чином:
У
принципі, такий варіант відповідав би і Конституції, і захищав би
історичну справедливість: Архангел Михаїл – герб Київщини і
Наддніпрянщини, лев – герб Галичини, віл – герб Буковини і Південної
Бессарабії, козак з мушкетом – герб Запоріжжя і, значною мірою,
південно-східної частини країни, ведмідь – герб Закарпаття. Такий
Великий герб органічно охоплює ідею української Соборності. Саме це
можна побачити й на етикетці відомого пива, що використовує цю назву.
 Проте,
автори проекту, а за ними й урядовці, пішли третім шляхом, теж
можливим, і, ймовірно, найкращим. Шляхом Малого Герба у сполученні зі
щитотримачами. За ідеєю, їх має бути двоє, і представляти вони можуть
будь яких живих істот, що певною мірою відображають країну. Одним з
таких щитотримачів, за визначенням, мав бути козак з мушкетом, що
передбачено Основним Законом. Якщо козак значною мірою символізує
Запоріжжя та Південно-Східну Україну, то, відповідно, інший щитотримач
мав репрезентувати Україну Західну. Відповідно, було обрано золотого
лева, як символ Галицько-Волинського Князівства, Руського воєводства
Речі Посполитої, українців Австро-Угорщини, ЗУНР. Звичайно, конкурентів
у лева бути не могло.
Навіщо корона (вінець)?
Непримиренні
противники проекту за свій головний арґумент використовують тезу про
несумісність корони (вінця) на Великому Гербі з республіканським ладом
в Україні. Дивним чином, це ті самі люди, які стверджують, що
двопалатний парламент несумісний з унітарною державою або що дві
державні мови в Україні – цілком нормальна практика. Цей арґумент
ґрунтується на двох основних тезах: 1. Україна – не монархія; 2. У
європейських країнах республіки не мають корони на гербах. («З нас
сміятимуться нормальні країни!»). Якщо з першим арґументом сперечатись
неможливо, то другий (як і у випадках з парламентом або мовою) – не
зовсім коректний. Як завжди у опонентів національної держави. А коли
одна цифра у прикладі – неправильна, неправильним є і розв’язання,
правда ж? Оскільки, якщо корона є на гербах інших республік, значить,
вона означає щось зовсім інше, ніж монархію, а отже, некоректним є і
перше твердження.
Розгляньмо тепер герби деяких європейських держав-республік.
Перший
– Великий Герб Литви (республіка і країна ЄС), другий – Герб Угорщини
(те саме), третій – Герб Болгарії (те саме), четвертий – Герб Грузії
(республіка, проте ще не член ЄС). Отже, на всіх чотирьох гербах
зображено корони. На Гербі Литви – корона князів Великого Князівства
Литовського, на Гербі Угорщини – корона Святого Стефана і всіх
угорських королів, на Гербі Болгарії – корона царів Болгарії, і на
Гербі Грузії – корона дому Баґратіоні. Отже, опоненти або не знають
цього (що говорить про їхню загальну підготовку) або умисне змовчують
(що говорить про підготовку моральну).
А ось іще три герби республік:
Перший
– Герб Чорногорії, другий – Польщі, третій – Росії. На кожному з гербів
орел коронований, а на російському – навіть тричі! Причому всі три
країни, на диво, теж є республіками! Чомусь про Росію опоненти теж не
люблять згадувати, зазвичай використовуючи принцип: «Що можна
Юпітерові, не дозволено бику».
Отже, твердження про те, що
корона, або, радше, князівський вінець, не відповідає республіканському
ладові України, слід сприймати зі скепсисом, а, може, й з іронією.
Корона
на гербі означає традиції національної державності. У такому значенні
вінець князів Київської Русі, спадкоємницею якої є Україна, є
виправданий і дуже бажаний. Зрештою, можна чудово зрозуміти і причини,
згідно з якими він так не подобається багатьом опонентам...
Розташування щитотримачів, девіз і зовнішня форма Великого Гербу
Чимало
з нас бачило й альтернативний проект Великого Гербу, досить добре
промальований, де лев стоїть праворуч, а козак – ліворуч:
Геральдисти
мають рацію, - з погляду історичності і розташування козака і лева на
історичних гербах Війська Запорізького та Галицько-Волинського
князівства, козак має стояти ліворуч, а лев – праворуч. Проте, в цьому
випадку, боюсь урядовці цілком обґрунтовано підуть проти геральдики,
оскільки лев символізує Захід, а козак – Схід. Зрештою, величезна
кількість державних гербів європейських країн побудовані з суттєвими
порушеннями геральдичних правил, а деякі з них взагалі не можуть
вважатись гербами з геральдичного погляду. І все тому, що правила
геральдики встановлювались для родових і міських гербів до виникнення
національних держав, для яких символізм має дуже специфічне значення.
На
мою особисту думку, проте, найперший варіант Великого Гербу,
запропонований ще за часів Л. Кучми, був найкращим, навіть якщо і
відбивав певною мірою тодішні тенденції. Проте, тенденції змінюються, а
Герб залишається:
Перевагою
такого варіанту є девіз. Практично, на кожному Великому Гербі в країнах
Європи є девіз, який дуже міцно тримається у національній свідомості
громадян країни. Так, грузини, затвердивши новий Державний Герб у
жовтні 2004, виписали на стрічці національний девіз – «ძალა ერთობაშია»
(«Сила у єдності»), що дуже швидко прижилось у Грузії.
В
Україні пропонувався девіз «Воля. Злагода. Добро». Про нього можна
дискутувати, але запам’ятовується легко, і є дуже виразним символом.
Проте, згодом від нього відмовились. Це вже надто по-європейськи.
Корона, щитотримачі, та ще й девіз. Наші політики дуже чітко відчувають
ґрань між «дозволеним» і «забороненим». «Нашим» і «не нашим». Саме тому
провалюються всі законопроекти про поліцію, зміну зірочок, звань,
табличок тощо. На жаль. Але це тема окремої статті.
Чи потрібен Великий Герб?
Чимало
українців вважають, що в принципі, країна може цілком обійтися без
Великого Гербу. Та й зайвих клопотів не буде. І спираються, знову ж
таки, на відомий принцип: «Он європейці не мають великих гербів, і
нічого!». Це теж неправда.
У Європі великі герби (а деякі ще й
середні герби!) мають Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Грузія,
Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Люксембурґ, Нідерланди,
Портуґалія, Сербія, Чехія і Швеція.
Не мають їх Австрія,
Азербайджан, Боснія і Герцеґовина, Вірменія, Греція, Ірландія, Іспанія,
Молдова, Німеччина, Норвегія, Польща, Росія, Румунія, Словаччина,
Словенія, Угорщина, Фінляндія, Хорватія, Чорногорія та Швейцарія.
Такі
країни, як Білорусь, Італія, Македонія, Франція та Туреччина взагалі
мають герби, що не відповідають жодним правилам геральдики.
Відсутність
Великого Гербу передбачається і пропонованим Президентом проектом
Конституції, який винесено на національне обговорення.
На наш
погляд, існування Великого Гербу виправдано і потрібно. Головна вимога
при цьому – чітко розподілити сфери вживання Великого та Малого Гербу
України, а цього, як завжди, і не буде зроблено.
Одним словом,
Герб прийнятний, але ще не прийнятий. Сподіваймось, Парламенту вдасться
таки закрити багатостраждальну двадцяту статтю у вересні.
Ігор Луб’яновhttp://sd.net.ua/2009/08/31/velikijj_gerb__diskus_trivajut.html
|
