Українські
герби
Емблема Володимира Великого
Детальніші відомості в статті: Герби
України
Найдавнішою відомою князівською емблемою, з тих що використовувалися в Київській
Русі, є зображення у вигляді літери «Ш» на печатці Святослава
Ігоревича. Більшість дослідників української символіки відзначають, що
термін «тризуб» увів до вжитку ще у XVIII столітті російський історик Микола
Карамзін. Деякі дослідники вважають цей знак символом Трійці — триєдиності
світу, що згодом, після прийняття християнства, почав набувати християнського
трактування.
Відомо, що Володимир
Великий і його нащадки також мали герби — тризуби і двозубці. Мстислав
І — зображення святого Михайла, галицькі князі 14
століття — лева.
При поширенні на українських землях магдебурзького
права, міста в числі інших привілеїв отримали право мати власний герб. В
литовсько-польську добу герби вживали численні шляхетські роди. В
литовських та українських феодалів стали з'являтися польські герби. Так звані
«надавані» герби отримувалися від короля і часто містили геральдичні символи, не
пов'язані з місцевою історією: зірки,
зброю, різного
роду хрести.
Інколи владою затверджувалися так звані «довільні» герби — ті, що
використовувалися з давніх часів. Ці герби характеризуються більшою конкретикою
у висвітленні місцевих особливостей — так, поєднання півмісяця і хреста могло
означати боротьбу християн
з мусульманами,
зображення фортечного муру означало наявність у місті своєї влади, фігури святих
символізували покровителів міста. Оскільки на той час більшість міст мали статус
приватних, належали тому чи іншому магнатові, герб власника
часто ставав елементом герба міста.
Герб Війська Запорозського
В добу бароко герби і їх
обрамлення набули складного, вишуканого вигляду. Свій герб мало Військо
Запорозьке. На ньому починаючи з кінця 16 століття
був зображений козак у шапці
з шаблею при боці
і рушницею на лівому
плечі. Цей герб був на печатках, прапорах гетьманів України. В добу
козацько-гетьманської держави мали герби і вживали їх на своїх печатках численні
козацькі старшинські роди.
На території України (в складі Росії)
фамільні герби узаконив російський цар Петро
І, який 1722 року заснував при сенаті
Герольдмейстерську контору. В кінці 18 століття
права української шляхти з її гербами визнала Катерина
ІІ, а на західноукраїнських землях — Марія
Терезія.
Затвердження гербів українських міст пізньогеральдичного періоду розпочалося
у другій половині 18 століття. Незважаючи на спроби уніфікації геральдичних
символів і приведення їх до певної єдиної системи, надмірна централізація часто
призводила до протилежного — гербом міста міг стати якийсь випадковий символ чи
асоціація, пов'язана з назвою. Однак більшість міст Лівобережжя
уникнули цієї долі, оскільки своєчасно дали відповідь на спеціально розіслані
Герольдмейстерською конторою запити, в яких містилися питання про історію міста,
походження назви і герба, видатні події, що відбувалися в місті, наявність
ремесел і розвиток торгівлі. Так, Стародуб, Прилуки, Хорол,
Лохвиця, Зіньків, Борзна, Миргород, Погар та ряд інших
міст зберегли за собою символи, надані ще польськими королями.
У 18 столлітті сталися нові зміни в територіальному устрої України. Закарпаття
в складі Угорщини з 1711 року потрапило під владу Австрії.
Наприкінці століття, після трьох
поділів Польщі, у складі Російської
імперії опинилися Київщина, Поділля і Волинь, а Галичина
потрапили до складу Австрійської імперії. Внаслідок російсько-турецьких воєн до
Росії було приєднано Південь України, а Австрія поширила свою юрисдикцію на Буковину.
Відповідно до територіальної приналежності міняються підходи у вирішенні питань
геральдики. Так, затвердження гербів міст, що потрапили до складу Російської
імперії, часто носило поверховий характер і містило в собі силу помилок з точки
зору геральдичних правил. В порушення принципу неможливості знаходження в гербі
міста герба держави дуже часто за основу брався герб польського періоду, який
містився в долішній половині перетятого щита, у горішній же містився імперський
орел як символ «приєднання краю до імперії».
В 1856 році коли Департамент герольдії
очолив Борис
Кене. За дуже короткий час ним були розроблені принципи створення гербів і
переглянуті всі наявні герби, в тому числі і міст України. Розроблена відповідна
система прикрас, за якими можна було визначити статус міста і його
адміністративне підпорядкування. Замість зображення імперського герба вводилася
вільна частина, в якій містився герб губернії, де
знаходилось місто. Наявність міської корони символізувала значимість міста:
- золота з п'ятьма вежками — для гербів міст губернських, а також міст,
що мають більш ніж 50 000 жителів (Бердичів, Єлисаветград,
Житомир, Катеринослав,
Кременчук,
Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Таганрог, Харків, Херсон);
- золота з п'ятьма вежками, увінчана Імператорським орлом — для міст з
населенням більше 50 000, котрі разом з тим і фортеці (Севастополь);
- золота з трьома вежками — для губернських міст з населенням менше 50
000, котрі разом з тим і фортеці (Кам'янець-Подільський);
- срібна з трьома вежками — для повітових посадів;
- червона з трьома вежками — для заштатних посадів;
- червона з двома вежками — для знаменитих посадів.
Олександрівська стрічка:
- з двома золотими колосками прикрашала герби міст, що вирізнялись землеробством
і хлібною торгівлею;
- з двома золотими якорями прикрашала герби приморських міст;
- з двома виноградними гронами — герби міст, що славились виноробством;
- з двома срібними кирками — герби міст, жителі яких займаються гірничними
промислами.
Георгіївська стрічка з двома прапорами, які стоять прямо і прикрашені
вензелями того імператора, за часів якого була облога, призначалась для фортець,
що вистояли супроти ворога.
Хоча переробці підлягали всі герби, частина з них так і не дочекалась
змін.
Австрійський уряд дотримувався дещо інших принципів в питаннях геральдики.
Герб розглядався не лише як символ міста, а радше як історична спадщина, до якої
належить ставитися з повагою і пошаною. На державному рівні цісарськими
привілеями було затверджено ряд давніх гербів — наприклад, Чернівців
(1908р). В гербовнику К. Лінда, виданому в 1885 року, історичні герби практично
не зазнали ніяких змін за винятком однієї — всі герби були зображені на
французькому щиті. Були також створені земельні герби Австро-Угорщини, серед
яких — герби Галичини й Буковини.
22 березня 1918 року старовинний княжий символ «тризуб»
був затверджений в якості малого герба УНР. Однак короткий час існування УНР не дав
змоги серйозно зайнятись проблемами міської геральдики.
Період 1920—1940 років з точки зору геральдики заслуговує на увагу лише по
двох регіонах України — Закарпатті і Буковині. Закарпаття, як новостворена з
колишніх чотирьох комітатів угорського королівства адміністративна одиниця під
назвою Підкарпатська Русь, увійшло до складу Чехословаччини
і отримало новий земельний герб. Буковина і Бессарабія,
що знаходилися під румунською юрисдикцією, були поділена на 11 повітів. Всім повітам і
населеним пунктам, що мали статус муніципій (міських комун), було надано герби,
розроблені спеціальною комісією при Міністерстві внутрішніх справ Румунії і
затверджені королівським декретом.
Радянський період в українській геральдиці був названим невдалим і
ненауковим. Традиційна шаблонність — шестерня і колосок, червоно-лазурові
кольори — як і ідеологічне, здебільшого некомпетентне втручання в процес
герботворення, призвели до повного нівелювання геральдичних знаків радянського
періоду і фактичного перетворення їх на агітаційні символи.
В 1991 році, після відновлення
незалежності України, українська геральдика вийшла на якісно новий рівень.
Теперішній її розвиток стало характеризують дві тенденції:
- перша — це відновлення історичних гербів, притаманних місту з давніх часів;
- друга — створення нових символів, що відповідають вимогам геральдики і не
несуть в собі відбитка старої ідеології.
Багато новостворених гербів розроблені з урахуванням класичних правил. 28
червня 1996 року статтею 20 Конституції
України затверджений малий герб держави — тризуб.
Дивітся також: Категорія:Герби
України
Детальніші відомості в статті: Мон
Системи упорядкування і продукування корпоративних символів, що були
аналогічні європейській геральдичній системі, існували і за межами Європи. Серед
них однією з найбільш вивчених є японська система монів
— родових та організаційних емблем.
Мони використовувалися як і європейські герби для ідентифікації власника та
його речей. Існували мони родові, храмові, святилищні, імператорські та інші.
Поміщалися вони на одязі, предметах побуту,
прапорах,
зброї, але не відміну від Європи, майже ніколи не використовувалися на
печатках.
Найбільш відомими монами є 16-пелюсткова хризантема
— символ імператорського
роду Японії, та три листки мальви — знак самурайського сьоґунівського
роду
Токуґава.
Як і європейські герби, японські мони пережили епоху лицарства і широко
використовуються у наш час, особливо художниками і дизайнерами.
[ред.]
Посилання
[ред.]
Література
- С. Егоров. Геральдика для Всех, Москва, 2002;
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк:
Вежа, 2000;
- УРЕ.- К., 1962.- т. 3.
[ред.]
Ресурси
інтернету
|
