Історія цього формування може бути поділена на три періоди:
- від його створення до 31 грудня 1926 року коли, згідно з постановою уряду корпус, до якого він належав, було розформовано;
-
від 1 липня 1938 року (дати відновлення 82-го полку), до вересня 1943
року, коли після тривалої оборони від атак німецьких військ, з одного
боку, й загонів юґославських партизанів - з другого, полк було знову
розформовано;
- від 10 вересня 1950 року (дати повторного
відновлення "Торіно" в рамках загального реформування італійського
війська) і дотепер. Ці три періоди історії 82-го механізованого
піхотного батальйону "Торіно" відображено в його гербі, що має вигляд
щита, поділеного на три частини. У верхній горизонтальній частині бачимо
тризуб. В описі герба зазначено: "...у квадраті блакитного кольору
міститься Золотий тризуб України, що нагадує про найславетнішу сторінку
майже столітньої історії корпусу..." Коротко подається таке пояснення
тризуба: "Це дві літери В, повернуті одна до одної. З цієї літери
починається ім'я Басілеус, що з грецької перекладається як Цар, а дві
літери В за візантійським звичаєм символізують суверенну владу.
Повернуті одна до одної дві літери В українського тризуба - це символ,
який використовується в цьому дуже релігійному регіоні
греко-православного обряду".
Згадана вище славетна сторінка - це
участь у військовій кампанії липня 1942 - січня 1943 років на Східному
фронті - в Україні та Середньому Наддінні. За героїзм і мужність у цих
боях полк відзначено золотою медаллю "За військову доблесть". У
нагородній грамоті про період особливо важких боїв під час загального
відступу в січні 1943 року записано: "...Спочатку їх було оточено біля
Арбузова. Кільце оточення вони розірвали після двох днів запеклих боїв,
що супроводилися безперервним, більш як 36-годинним просуванням углиб
розташувань супротивника, без провіанту, в умовах жахливої, майже
полярної температури. Знову потрапивши в оточення й утримуючи фронт
більш як 24 доби, їм удалося прорвати й це друге кільце і після втрати
майже 90% особового складу здійснити новий рейд та досягти розташувань
своєї армії. Прапор полку, увесь посічений кулями, зберіг у себе на
грудях командир, який, діставши смертельне поранення в бою, був
похований у засніженому степу, загорнутий у той прапор, але без труни й
без надгробка з іменем, як те зернятко, що має зійти й стати цвітом, а
потім плодом під сонячними променями влітку..."
Інші медалі, що
їх зображено на гербі, це срібні медалі "За військову доблесть" - за
участь в італо-турецькій (битва за Триполі, 23-26 жовтня 1911 р.) і
Першій світовій війнах (битва на річці П'яве, 15 червня - 6 липня 1918
р.).
Два поля - золотого й срібного кольору ділять нижню частину
герба навпіл. Зображення непогамованого бика - символ Турина -
прикрашає ці два поля.
Герб традиційно облямовано віньєткою, де
на срібній пластинці подано номер батальйону, а над нею зображено
легіонерський шолом з трьома дубовими листками зверху. Герб обвито
стрічками з назвами відзнак. Під гербом - девіз, закріплений за 82-м
згідно з королівським декретом від 24 лютого 1939 року, - "Цредо е
вінцо" ("Вірю й переможу").
Слід зауважити, що тризуб на своїх
гербах мали також інші частини італійського війська - 3-й кавалерійський
ескадрон "Савоя Каваллерія" та 5-й кавалерійський ескадрон "Ланчері ді
Новара" ("Улани з Новари").
Примітки
1. У повідомленні використано матеріали італійського двомісячника "Рівіста мілітаре" (Рим, 1981. - Лип.-серп.).
За надання цих матеріалів складаємо подяку п.Любомирові МАРДАКУ
(Дюрен, Німеччина)
Юрій Лоза
| 
