На жаль, фраза в заголовку стосується не лише прислужницької поведінки українських політиків чи влади, але і … громадського геральдичного руху в Україні.  Ця самодомстатня і саморегульована спільнота вже вісімнадцять років проводить Зльоти геральдистів України започатковані ще у вересні 1992 року в Кіровограді. В Україні завжди гостям раді, і тому колеги з Росії, Білорусі, Молдови, Грузії та країн Балтії постіні учасники цих заходів.

 За вісімнадцять років тринадцять міст України приймали гостей, з них найчастіше Кіровоград -7, Київ-5, Хмельницький-3. Одного разу в Харкові у 1997 році зробили сумісництво з зльотом СНД, а в Севастополі восени 1998… від сумісництва відмовились визнаши лише зльотом СНД, продемострувавши сепаратиські настрої по підказці відомо кого. Слід визнати, що відмова від частого відвідування Києва та Кіровограда має певний.

визначенні місця проведення  чергового ХХVI зібрання на ювілейному ХХV зльті у Форосі. Московські друзі досягнувши демократичного права голосувати нарівних з громадянами України суттєво вплинули на спрямування в географічно незручний для проолведення Луцьк.

 Слід відзначити, що цього разу претендентів було аж чотирі, бо альтернативою «переможцю» пропонували себе Хмельницький, Полтава та Сміла. Взяла верх культурна програма, яка до речи була не найкращою, але переважила реконструкція славного для росіян Брусилівського прориву. Тут пригадалася Конотопська битва, реконструкцію якої зробити важче через болота, але куди дуже хотілося запросити московських гостей.

 Московський диктат на українських форумах відслідковувався давно. Одного разу забойкотувавши один з зльотів своєю відсутністю в Форосі це українцям пригадали, що мовляв увас було таке, що Вас зібралося десять чоловік, а не шістдесят, як зараз. Та помилилися, крім місцевих приїхало ще п'ятнадцять гостей. Пред тим велася запекла боротьба проти традиційних осінніх кіровоградських зльтів за допомогою пліток. Мовляв, гості з Москви приїхали до Кіровограда з Знам’янки і цистерні з під молока…

 Цікаві і нші метаморфози. Значки зльотів почали виготовляти в Москві самі росіяни, а не Кишиневі чи Полтаві самі українці. На передостанньму зльті такий значок випустили з помилкою, поставивши російську літерк «Ы» в слові «України», а на останньому взагалі значок випустили віключно російською. Так самоі призидія перейшла на російську з державної. Четвертий  зліт поспільне потрапляє до президії голова Української геральдичної колегії.

 Зліт у Форосі, за який теж голосували росіяни проти Черкас на зльоті у Збаражі, був дуже цікавим. Вразили ціни продживання учасників зльоту- від 200 до 300 гривен за добу без харчування. А поруч з пансіонатом лише ресторан з ціної яєчні з двох яєць всього… 53 гривні! Інші ціни у селищі коментувати зайве, бо орієнтир на грошовитих росіян.

 Серед великих плюсів цікаві та змістовні екскурсії, серед яких і на об’єкт «Зоря» (урядова дача Михайла Горбачова), чітка організація та велика допомога з боку селищного голови Анатолія Бикова.

 Стосовно геральдики, то знову згадали дико недоречне використання негеральдичного цвинтарно-архітектурного елемента картуша, презентувалася книга черкащанина Олега Толкушина про геральдику Черкащини та багато іншого.

 Прикро, що друзі-геральдисти з чужої волі поїдуть зустрічатися аж на край України, бо «Москва дала «добро»». Аргументів про відсутність геральдистів та клубу колекціонерів не вистачило, бо більше було російських голосів. Гості в хаті добре, але і себе поважати треба. Ймовірно, що з місцем проведення між собою повинні визначатися заздалегідь українські геральдичні організації самі  і попередньо, і без обговорення з сторонніми, тобто гостями: «Сказав, запросив, питання вичерпані…»

Анатолій Авдєєв