Козацька революція 1648 року в значній мірі змінила стару соціальну структуру українського суспільства і поклала початок новому суспільному поділу, який зформувався не відразу, а пройшов через тривалий процес становлення та розвитку. Всю 2-у пол. ХVІІ ст. відбувався процес кристалізації та формування панівної верстви – української козацької старшини, яка прийшла на зміну старому суспільному проводу. Нова еліта поступово відмежовувала себе від решти народу різноманітними привілеями і все виразніше перетворювалася на замкнену в собі верству. В Гетьманщині та Слобідських полках даний процес тривав до сер. XVIII ст. і завершився формуванням відповідно малоросійської та слобідсько-української шляхти, яка частково повернулася до світогляду та політичної ідеології річпосполитських часів ⁴¹.

Ця нова соціальна верхівка використала герби в той самий спосіб, що й свого часу феодальна верхівка середньовічної Європи, – як один із засобів зовнішньої соціальної ідентифікації, свідчення своєї приналежності до панівної суспільної верстви. Процес становлення геральдичної системи в козацьку добу супроводжувався і характеризувався явищами подібними до тих, які супроводжували становлення європейської геральдичної системи в ХІІ – ХІV ст. Так, приміром, яскраво простежується певна довільність у виборі гербових зображень, відсутність будь-якої регламентації, як у законодавчій та організаційній, так і в образотворчій та структурній сферах. В той час, як в більшості країн Європі ХVІІ ст. надання та використання гербів суворо регламентувалося, козацька верхівка так само як і середньовічне рицарство добирала герби на власний розсуд, змінювала та модифікувала ці герби від покоління до покоління (лише з кін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. починається процес закріплення особистих гербів в якості родових).

Соціально-ідентифікуюче призначення гербів зумовило також наявність значної кількість гербів зовнішньо подібних між собою (зображення зброї, хреста, півмісяця, зірок в різноманітних комбінаціях), але приналежних різним старшинським родам, що, тим не менше, не викликало жодних правових колізій чи суперечок, адже важливим був не зміст зображення чи його подібність до герба іншого роду, а наявність самого герба як свідчення високого соціального статусу. Подібна обставина зумовлювала вибір в якості гербових зображень найпростіших та найпоширеніших в суспільній свідомості символів, що могли бути легко "впізнані" як геральдичні зображення.

Родова геральдика є найчисельнішим за своїм складом комплексом гербів козацької геральдики, яка почала формуватися невдовзі після створення держави Богдана Хмельницького. Крім того, пам’ятки родової геральдики представлені, хоч і не рівномірно, всіма козацькими регіонами (Правобережжя, Лівобережжя, Запоріжжя, Слобідська Україна). Це дає поважні підстави вважати саме родову геральдику найбільш репрезентативною групою серед пам’яток козацького герботворення, як в кількісному та якісному (ідейно-символічному), так і в територіальному і хронологічному аспектах.

Традиційно почет родової геральдики козацької доби відкривають гетьманські герби, як найбільш поважний геральдичний комплекс, що репрезентує керівників Козацької держави. Як правило, до цього комплексу включають геральдичні знаки всіх тих діячів, які в різні часи користувалися званням козацького гетьмана, безвідносно до того чи були ці діячі гетьманами реєстрового або нереєстрового козацтва дохмельницьких часів, чи були "гетьманами" лише в уяві літописної традиції XVIII ст., чи належали до переліку керівників держави створеної Богданом Хмельницьким ⁴².

Очевидно, до переліку справжніх гетьманських гербів варто віднести лише ті, що належали цим останнім. Ці герби відрізнялися від інших геральдичних комплексів власне тим що належали особам, які "Божию милостию" були правителями Української козацької держави (Войска Запорозского обоих сторон Днепра). На відміну від них гетьмани перед Хмельницьким були радше воєначальниками аніж правителями держави. Навіть якщо візьмемо до уваги державотворчі процеси на Запоріжжі то мусимо визнати, що запорозькі гетьмани кін. XVI – 1-ї пол. XVII ст., як і пізніші кошові отамани через особливості суспільно-політичного устрою Низового Війська ніяк не можуть претендувати на роль володарів.

Разом з тим, варто звернути увагу на те, що найдавнішим зразком козацької родової геральдики є саме герб одного з таких гетьманів. А саме – герб "hetmana kozaków zaporozkich" Григорія Лободи, який бачимо на його печатці, що скріплювала лист гетьмана до князя Яхима Корецького від 30 січня 1596 року, в полі якої розміщено щит ренесансної форми, в якому бачимо серце пронизане трьома стрілами в зірку вістрями додолу ⁴³.

Печатка гетьмана Григорія Лободи 1596 року

Найзнаменитішим геральдичним знаком козацької родової геральдики був герб "единовладца и самодержца руского", "Божою милостию великого государя Богдана Хмельницкого, гетмана Великого Войска Запорозского и Великия Росии". Його вперше бачимо на титульному аркуші Реєстру 1649 року. Герб має вигляд знаку, що нагадує літеру W під хрестиком, над щитом знаходиться шолом під короною, в нашоломнику п’ять страусових пер, які обтяжено знаком аналогічним до зображеного в щиті, навколо щита намет. Супроводжують герб вірші "На Σтарожитній Клейнот П: Хмелницких" ⁴⁴.

Герб Богдана Хмельницького в літописі Самійла Величка

В науковій літературі не раз здіймалася дискусія з приводу походження герба Хмельницьких. Серед сучасних дослідників панує переконання, що Хмельницькі користувалися польським гербом Сирокомля (Syrokomla – на червоному полі срібний утятий ламаний пояс під срібним хрестиком), який зовнішньо є дійсно найбільш подібним до гетьманського герба ⁴⁷. Разом з тим, сучасники чітко визначали герб Хмельницького як Абданк (Abdank – на червоному полі срібний утятий ламаний пояс), про що свідчать вірші з Реєстру 1649 року:

"Σтарожитность, то тилко "къ бы обновила
же вѣкопомность явъно знову ся ѡдкрыла
КЛЕИНОТЪ котрый Хмелницкихъ дом приѡздобляет
в Мужъности, в Правдѣ, в Вѣрѣ моцъно утверъжает,
Недивъ; бо АБДАНКЪ знакъ ест щодрой Поволности
Крестъ за фѣръмаменътъ вѣры, Хмелницких мужности
Незвитяжоный Кролю в Християнъском Панъствѣ!
Кгды Поволность Хмелницъких маешъ у подданствѣ" ⁴⁸.

Все це може вказувати лише на те, що герб Хмельницьких не був ані Абданком (який ніколи не мав хреста, який незмінно бачимо на гербі Хмельницьких), ані Сирокомлею, а лише подібним до них знаком (особливо помітна різниця між Сирокомлею і гербом Хмельницького в разі з видозміною герба в літописі Величка, в якому герб гетьмана подано як одноцільний знак, в той час як герб Сирокомля виразно складається з двох окремих частин – ламаного пояса і хрестика). Показово, що в гербовниках Кояловича "Compendium" ⁴⁹ та Нєсєцького "Korona Polska" ⁵⁰ герб Хмельницьких взагалі подано під назвою "Massalski" (знак у вигляді літери М під хрестом).

Очевидно, герб Хмельницьких мав певну подібність до всіх вище названих гербів, що і зумовило намагання окреслити його як Абданк, Сирокомля чи Масальський, що не мало під собою жодних поважних підстав крім зовнішньої схожості. Напевно, герб Хмельницьких мав самобутнє походження, як і більшість тогочасних гербів руської шляхти, і лише оформлення в цей час річпосполитської геральдики, що намагалася пристосувати зразки старо-українського герботворення до норм польської геральдики, зумовило спроби окреслити герб Хмельницьких як видозміну одного з польських.

На те, що подібна практика не була поодинокою вказує герб наступного українського гетьмана – Івана Виговського. На двох його печатках від 1652 та 1655 років бачимо родовий герб Виговських, який є класичним зразком руської геральдики і містить в щиті зображення знаку у вигляді з’єднаних між собою літер Т і W ⁵¹. Натомість в королівському привілеї від 13 листопада 1658 року, а також на гетьманській печатці 1659 року, герб гетьмана подано у вигляді польського герба Абданк (Abdank) ⁵².

Герб Івана Виговського в привілеї 1658 року

Герби більшості наступних гетьманів вже мали безпосередньо козацьке походження і містили в собі характерні для козацької геральдики символи. Так на печатці Якима Сомка вміщено повний герб, в щиті якого зображено руку яка тримає меч ⁵³. Подібний сюжет має гетьманський герб Івана Брюховецького: на блакитному полі зображено руку в червоному вбранні, яка тримає дві перехрещені стріли вістрями додолу, згори п’ять восьмипроменевих зірок ⁵⁴. На гербі Петра Дорошенка зображено хрест над півмісяцем, який лежить рогами догори, здолу козацька шабля вістрям вліво ⁵⁵. Перехрещені стрілу та шаблю мав в своєму гербі Дем’ян Многогрішний ⁵⁶. Зображення вежі містилося в гербі Михайла Ханенка ⁵⁷. Три хреста зображено в гербі Івана Самойловича ⁵⁸. Три стріли – в гербі Івана Скоропадського ⁵⁹. Хрест над серцем, яке пронизують навхрест дві стріли – в гербі Павла Полуботка ⁶⁰. Панцир, який пронизують шість стріл – в гербі Кирила Розумовського ⁶¹.

Польське походження мали герби гетьманів: Павла Тетері – Радван (Radwan) ⁶², і Пилипа Орлика – Новина (Nowina) ⁶³. Старо-українське (руське) коріння бачимо в гетьманських гербах Івана Мазепи та Данила Апостола. Якщо герб останнього (знак у вигляді двічі перехрещеної та роздвоєної здолу стріли, в нашоломнику рука, яка тримає шаблю) має більш менш стабільний вигляд ⁶⁴, то в разі з гербом Мазепи зустрічаємо численні видозміни його родового герба ⁶⁵, який в річпосполитській традиції одержав назву Курч (Kurcz) ⁶⁶. Перший варіант гетьманського герба бачимо в чернігівському виданні поеми Стефана Яворського "Echo głosu wołającego na puszczy" 1689 року. Родовий герб Курч вміщено в середньому щитку в оточенні чотирьох гербів, що, ймовірно, належали предкам гетьмана: в чотиридільному щиті в першій частині вміщено герб Ясона (ключ), в другій частині – герб Сас (стріла над півмісяцем на кінцях якого дві шестипроменеві зірки), в третій частині – герб Одровос (стріла з подвійним розгалуженням здолу), в четвертій частині – герб Корчак (три вруби). Над щитом розміщено шолом з шоломовою короною, наметом і трьома страусовими перами в нашоломнику ⁶⁷.

Герб Івана Мазепи 1689 року