17 жовтня 1994 р. Львівське Архиєпархіальне управління Української Греко-Католицької Церкви звернулося до Українського геральдичного товариства з проханням опрацювати герб архиєпархії. Після проведення пошукових робіт у архівах вдалося встановити, що Свято-юрська канцелярія ще на печатках з першої половини ХVІІІ ст. (документ за 1725 р.) використовувала зображення святого Юрія-змієборця. На підставі цих матеріалів було розроблено проект герба архиєпархії (автори – А. Гречило та В. Турецький), кінцевий варіант якого погоджено на початку червня 1995 р.

Герб Львівської архиєпархії (мал. 1): у синьому полі в золотих воротах святий Юрій у срібному обладунку та червоному плащі, верхи на срібному коні, пробиває списом срібного змія.

Святий Юрій відображає символіку головного храму Львівської архиєпархії. Золоті ворота – стилізоване зображення воріт Святоюрського комплексу у Львові, – конкретизує територіальну приналежність.

Сам факт прийняття герба окремого церковного територіального утворення неоднозначно сприймався у церковних колах. Прихильники консервативного підходу вважали, що окремий сталий знак не потрібний, а достатньо використовувати герб владики, який перебуває на посаді єпарха чи екзарха, як це практикувалося на Західній Україні в 1920-х-30-х рр. та в діаспорі у повоєнний період. На користь запровадження церковно-територіальної геральдики УГКЦ промовляли архівні свідчення існування подібних знаків у ХVІІІ-ХІХ ст., а також функціонування таких гербів у геральдичних системах різних конфесій у інших країнах. Зрештою, адміністративне структурування відродженої УГКЦ в Україні значно змінилося у порівнянні давнішими часами й розвивається далі. Тому герб Львівської архиєпархії не лише увійшов до вжитку, але й став своєрідним зразком для становлення окремого напряму церковної геральдики УГКЦ. Зокрема це стосується нормування позащитових елементів. Щит увінчано золотою єпископською митрою з червоним підбиттям і накладено на золотий єпископський жезл, процесійний хрест і панагію, які вказують, що це герб церковно-територіальної одиниці (єпархії або екзархату). Статус архиєпархії підкреслює 4-раменний хрест, для єпархій та екзархатів пропонувалися 2-раменні хрести.

Поступово герби запроваджувалися для інших територіальних утворень УГКЦ. Так, Синод єпископів 2000 р. створив Стрийську єпархію, 2002 р. – Донецько-Харківський екзархат, а 2003 р. – Одесько-Кримський екзархат, для яких також опрацьовано окремі герби (автор проектів – А. Гречило).

Герб Стрийської єпархії (мал. 2): у синьому полі святий Яків у срібній одежі, зі срібною палицею і книжкою, зі золотим німбом навколо голови і золотою мушлею на плащі, обабіч нього та внизу – 5 золотих 8-променевих зірок – 2:2:1.

Святий Яків фігурував від ХV ст. на гербі адміністративного центру – міста Стрия, а 5 золотих зірок уособлюють 5 територіальних районів (Стрийський, Миколаївський, Городоцький, Перемишлянський і Жидачівський), які входять до складу єпархії.

Герб Донецько-Харківського екзархату УГКЦ (мал. 3): у щиті срібний хрест, 1-е поле перетяте на синє зі золотим сонцем, що сходить, та чорне, у 2-у зеленому полі – перехрещений золотий ріг достатку та кадуцея (срібний жезл зі золотими крильцями, перевитий двома золотими зміями), у 3-у червоному полі – золотий лапчастий козацький хрест, у 4-у синьому полі – золотий лапчастий козацький хрест.

Срібний хрест виступає як символ чистоти і місійної діяльності УГКЦ у східному реґіоні. Золоте сонце на синьо-чорному фоні є елементом з прапора Донецької області й уособлює Донбас, крайні східні області України. Ріг достатку та кадуцея – історичні символи Слобожанщини, які вказують на теперішню Харківську та Сумську області. Хрест на малиновому або червоному тлі здавна вживався на прапорах запорізьких козаків і символізує Придніпров’я. Козацький хрест на синьому полі є на сучасному прапорі Полтавської області.

Герб Одесько-Кримського екзархату УГКЦ (мал. 4): у синьому полі золоте вістря, у якому Пресвята Покрова у синій одежі та червоному плащі, у правому полі – золотий колосок пшениці, у лівому – золоте гроно винограду, у відділеній хвилясто основі – золотий якір, обабіч якого по срібній кефалі, повернутій до нього.

Пресвята Покрова вказує на християнські традиції давнього Криму та їхнє значення для поширення християнства в Україні-Руси. Золоте поле, колос і гроно винограду уособлюють реґіон Південної України та його природні багатства. Якір, риби та хвиляста основа символізують вихід до моря 4-х (з 5-и) областей, що входять до складу екзархату. Окрім того, хліб і вино, як і риба, і якір є традиційними християнськими символами.

Окремі герби використовують також кілька інших єпархій та екзархатів УГКЦ. Решта – вживають знак владики, який перебуває на посаді єпарха чи екзарха. Однак структурування Церкви продовжується й імовірно, що згодом система церковно-територіальної геральдики УГКЦ повністю сформується й набуде завершеного вигляду.

Андрій Гречило (Львів)

Опубліковано : Знак, 2003 р., ч. 31, с. 4.