Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
емалі
чи метали
щитотримач
щитотримач
слоган
нашоломник
корона
намет
шолом
корона
база
орден
гербові
фігури
Основні елементи герба
Герб (пол.
herb від нім.
Erbe — спадщина) —
усталене відповідно до законів геральдики зображення, відмітний символічний
знак, що належить державі, населеному
пункту, роду або окремій особі. Герб
зображується на прапорах, хоругвах, монетах, печатках, документах.
Вивченням гербів та їхньої історії займається геральдика.
Усний чи письмовий опис герба називається блазоном.
[ред.]
Історія
Прототипи гербів беруть початок із давніх часів, коли люди на скелях, стінах печер робили різні
символічні зображення сонця, води, вогню тощо. Так, символом
Шумерських
держав був орел з левячою головою, Афін — сова, Стародавнього
Риму — орел.
Власне герби виникли в добу хрестових
походів та набули дальшого вдосконалення з розвитком феодального устрою.
Найраніше свідчення герба — емалевий малюнок з могили Жоффруа
Плантагенета, графа
Анжу і Мена у Франції, що зображає
самого Жоффруа з гербовим
щитом, де на блакитному
полі зображено ймовірно чотирьох золотих левів на дибах (точне число левів було важко
визначити із-за положення, в якому намальований щит). Граф
був зятем Генріха
I, короля Англії, що правив в
1100—1135 роках, який, згідно хроніці, і подарував йому цей герб.
Одним із перших англійських королів, що мали особистий герб, був Річард
I Левине Серце. Його три золоті леопарди (леви) в геральдиці
використовувалися всіма королівськими династіями Англії.
Спочатку герб давав змогу закутим у броню лицарям під час бою пізнавати
один одного. Пізніше гербами стали користуватися й у мирні часи та передавали їх
нащадкам як ознаку роду, не
обов'язково аристократичного.
[ред.]
Структура
герба та його головних елементів
Оскільки герби досягли найбільшого розквіту в середньовіччі,
в період хрестових походів та лицарських
турнірів, класичний герб є тісно пов'язаний з обладунком лицаря і більшість його
елементів мають назви, запозичені з лицарського побуту. До них належать щит,
шолом, нашоломник або клейнод, намет і девіз. Іншими елементами, не
так пов'язаними з лицарським побутом, є корона, щитотримачі та
мантія.
Головні геральдичні фігури: 13 — глава; 14 —
край; 15 — завершена глава (поєднання глави зі зменшеним розділом — вершиною);
16 — закінчена глава (поєднання глави зі зменшеним краєм — підніжжям); 17 —
балка; 18 — стовп; 19 — перев'яз лівий; 20 — кроква або шеврон; 21 — костиль
(поєднання глави та стовпа); 22 — хрест геральдичний (поєднання стовпа і балки);
23 — хрест Андріївський (поєднання двох перев'язів); 24 — хрест вилоподібний
(поєднання двох півперев'язів і стовпа).
Другорядні геральдичні
фігури: 25 — облямівка зовнішня; 26 — облямівка внутрішня; 27 — квадрат;
28 — шаховий щит (покритий квадратами); 29 — вільна права частина; 30 — клин
лівий; 31 — вістря; 32 — щит, розділений вістрями; 33 — щит, покритий рядами
вістрів; 34 — три бруски; 35 — стінний щит зі швом (покритий брусками); 36 — три
ґонти; 37 — ромб; 38 — веретено; 39 — щит, розділений веретенами в пояс; 40 —
турнірний комір; 41 — коло; 42 — щиток.
Негеральдичні гербові фігури:
43 — лев; 44 — леопард; 45 — лілія геральдична; 46 — лілія натуральна; 47 —
одноріг; 48 — фенікс.
Детальніші відомості в статті: Геральдичний
щит
Головною частиною герба є щит. Повторюючи собою обриси бойового щита,
геральдичний щит змінював свою форму разом зі зміною тактики бою. В 11
столітті, щоб повністю захистити постать воїна від атаки противника, бойові
щити робили майже в ріст людини, тому і геральдичні щити того часу були вузькі і
довгі, причому, вони звужувалися донизу в гострий кут. З часом лицарі почали
послуговуватися коротшими і ширшими щитами, відповідно змінилася і форма щитів
геральдичних. В епоху розквіту Середньовіччя, коли турніри
стають для лицарського стану важливою частиною життя, і для турнірів, навіть,
створюється окремий лицарський обладунок, геральдичний щит став декоративнішим,
втративши при цьому простоту і строгість.
За період існування геральдичного щита, його форма постійно змінювалась, вона
була трикутною,
овальною,
майже прямокутною
і такою, що імітувала кінську збрую. Врешті класичним у геральдиці стає так
званий ґотичний щит, який може бути зображений за допомогою прямокутника і двох
дуг, що перетинаються внизу. Він легкий для виконання і зручний для розміщення
на ньому геральдичних фіґур.
[ред.]
Геральдичні
фігури
Детальніші відомості в статті: Геральдичні
фігури
Поле щита як правило поділяється на частини. Чотири основні поділи (розтин,
перетин, скіс праворуч і скіс ліворуч) можуть поєднуватися найрізноманітнішими
способами. З виокремленням менших частин поля утворюються головні (почесні) та
другорядні геральдичні фігури:
- почесних геральдичних фігур є вісім: глава, край, балка, стовп, перев'яз,
кроква (шеврон), костиль і хрест;
- другорядних геральдичних фігур понад трьохсот, з них найчастіше
зустрічаються дванадцять: облямування (зовнішнє та внутрішнє), квадрат, вільна
частина, клин, вістря, брусок, цегла або ґонта, ромб, веретено, турнірний комір,
коло (монета), щиток (серце щита).
На щиті зображають також негеральдичні гербові фігури, умовно розділені на
три групи: природні, штучні та фантастичні.
Нерідко гербова фіґура містить натяк на прізвище власника або назву його
маєтку — так звані називні (номінальні) герби.
[ред.]
Геральдичні
кольори
Детальніші відомості в статті: Геральдичні
кольори
Зображення на полі щита наносяться кольорами. Геральдичні кольори
розділяються на метали, хутра і фініфті (емалі або тинктури). У
геральдиці використовується сім кольорів: два метали і п'ять емалей.
Спочатку було тільки чотири кольори — червоний,
синій,
чорний
і білий,
але потім з'явилися додаткові кольори: зелений,
жовтий
і пурпуровий.
Жовтий і білий, спочатку незалежні від золота і срібла кольори, пізніше
стали замінювати ці два метали, і як самостійні вже не використовувалися.
Первинні геральдичні кольори мали символічне значення:
- золото — король металів, символізує знатність, могутність і
багатство, а також чесноти: силу,
вірність, чистоту, справедливість,
милосердя і упокорювання;
- срібло — символізує благородство, відвертість, а також чистоту,
невинність і правдивість;
- блакить — символізує великодушність, чесність, вірність і
бездоганність, або просто небо;
- червень — символізує хоробрість, мужність, любов, а також кров,
пролиту в боротьбі;
- зелень — символізує надію, достаток, свободу і радість, але може і
просто означати луг трав;
- чернь — символ обережності, мудрості, постійності у випробуваннях, а
також печалі і трауру, смутку;
- пурпур — символізує благочестя, помірність, щедрість і верховне
панування.
З 17 століття
в геральдиці приймаються умовні графічні позначення кольорів штрихуванням, а
також правило, згідно з яким метал на метал і фініфть на фініфть не
накладаються.
Особливим типом геральдичних кольорів є хутра — горностай
і білка.
Хутро,
відповідно до середньовічних норм, могло використовуватися тільки королівськими
і дворянськими сімействами на знак їх винятковості і переваги.
[
