Геральдичне запозичення від «спільних коренів» єдине до чого можуть вдаватися російські «специ». Двоголовий орел є запозиченням візантійського герба, щоб удавати з себе «третій Рим». Київська княжа символіка потрібна молодшим братам для удавання древності свого походження. Хоча в Росії і радіють, що термін-самоназва Україна з’явився у ХІV столітті, але є ризик швидкого закінчення таких «радощів» при нагадуванні, що і терміну Росія не було аж до ХVIII століття. Про це свідчить ще одне, як небажане документальне свідчення, що «викриває», а саме згаданий московський Титулярник та замовчування назв Максель та Московія.

Згадана вище книжка, хоча і розрахована на широке коло читачів за змістом і складом претензійно написана, як наукова монографія. Вона, щоб «підтвердити» версію «витоків» посилається на добрих дві сотні бібліографічних джерел. Така от тяга до сумнівних істин. Для переконання росіян в київських витоках всього геральдичного московського видавалася вже і додатковим накладом.

Геральдичних видань, подібних до українських, де розповідалось би про магдебугію для міст, особисту символіку ХVI-XVII століть шляхти та козацької старшини за відсутністю таких в Росії не існує, але спроби посилання на наше є. Імперія пригрібає та загарбує все, що не так лежить, фальсифікує джерела. Дивним чином використана наша «Вересова книга». Серед використаних джерел, до речі, повністю відсутні видання та публікації українських авторів, що схоже на певну обережність, а можливо тенденційне вивчення геральдики, та згадується 5-7 західних джерел. В брехні та оббріхуванні, здається, «Росія-матушка» самодостатня…