Міська
геральдика України веде свій початок від часів Київської Русі. Саме у
ХІ-ХШ століттях вперше з'являються печатки з зображеннями тотемних
звірів або святих покровителів міст. Пізніше ці знаки трансформувалися у
міські герби й стали символами Києва (Архістратиг Михаїл), Чернігова
(орел), Львова (лев), Володимира-Волинського (Св. Георгій), Луцька (Св.
Миколай), Галича (галка). Новий етап розвитку міського герботворення
розпочався в Україні з XV-XVI століття з набуттям містами Магдебурзького
права.
Проте, південні землі України тривалий час не мали жодних геральдичних
символів. Це пояснюється, головним чином, відсутністю у регіоні
стабільності й перебуванням його під контролем кочових племен, що ніяк
не сприяло виникненню міст, а отже, і появі міських гербів. Щоправда, за
часів Київської Русі на острові, що нині має назву Великий
Потьомкінський, існувало портове слов'янське місто Олешшя, але жодного
символу цих «морських воріт Давньоруської держави», на жаль, досі не
виявлено.
Не розвивалася геральдика у краї й під час татарського та турецького
панування, бо у мусульманських державах вона не існувала. Звичайно,
міста-фортеці Очаків, Газі-Керман (нині Берислав), Іслам-Кермен (нині
Каховка), Тягин (нині село Тягинка Бериславського району),
Мустрит-Кермен, Мубарек-Кермен мали свої печатки, але на них були
вміщені лише імена власників та роки виготовлення. Такою є, наприклад,
печатка Абдалазіза, знайдена на руїнах Газі-Керману і датована 1665
роком.
Першими геральдичними символами Херсонщини та Миколаївщини можна вважати
козацькі печатки І-Ш чвертей XVIII століття. Найраннішою з них є срібна
перстенева печатка, виявлена 1994 року під час археологічних досліджень
Олешківської Січі 1711-1728 років (місто Цюрупинськ). Вона має овальну
форму, у центрі — серцеподібний щиток з кавалерським хрестом, обрамлений
наметом, що нагадує рослинний орнамент. Вгорі літери «К» і «Н». За
версією керівника групи експедиції інституту археології НАН України
«Січі Запорозькі» Титової 0. М. літери є ініціалами власника печатки,
проте вони можуть бути й абревіатурою назви куреня, наприклад, «курінь
Незамаївський». На користь останньої гіпотези свідчить те, що на
пізніших курінних печатках переважно вміщували зображення хреста.
За часів Нової Січі (1734-1775 роки) територія вольностей Славного
Війська Запорозького Низового поділялася на вісім округів-паланок. В
межах сучасних Херсонщини та Миколаївщини знаходилися три з них:
Буго-Гардова, Інгупьська (Перевізька) та Прогноївська. Кожна з них мала
свою печатку. З тогочасних джерел відомий символ Буго-Гардової паланки —
дикий цап (1750 року) або олень (1770 року), пробитий списом, оточені
написом: «Бугогардовой паланки полковая печать». Цікаво, що схожий
символ мало Все Велике Військо Донське у XVI — початку XVIII століття.
Існує й інша печатка Буго-Гардової паланки, що датується 1740 роком, з
зображенням покладених у зірку шаблі, остроги та підсаку у коронованому
картуші, обабіч якого літери «ППБГ», що означає: «Печать паланки
Буго-Гардової». Ці символи відбивали особливості економіки паланки,
основу якої становили рибні промисли.
На жаль, досі не виявлено печаток Інгульської та Прогноївської паланок.
Натомість збереглася козацька печатка, знайдена 1998 року у селі
Любимівка Каховського району Херсонської області. Ці землі історична
традиція пов'язує з Таванським перевозом, яким з 1717 по 1775 роки
володіли запорожці. Печатка має овальну форму. У центрі композиції —
відкрита брама, супроводжена згори прапором, зсередини — кавалерським
хрестом, з боків — двома тополями та двома вежами, з'єднаними між собою
прямою лінією й увінчаними бунчуками, а знизу — човном-дубом з прапорами
на щоглі й кормі та стилізованими хвилями. Відсутність легенди чи
абревіатури свідчить про те, що перед нами — митна печатка Гаванського
(або Кизикерменського) перевозу.
Останньою самобутньою емблемою нашого краю козацьких часів є печатка
чорноморського козацького війська, сформованого з запорожців князем
Григорієм Потьомкіним у 1783-1788 роках. Вона має зображення озброєного
козака з прапором у лівій руці й рушницею у правій. По колу напис:
«Печать Коша Верных Козаков черноморских».
Далі буде.
Олексій Паталах,
Журнал «Новый фаворит» сентябрь 2004
