Багато
мастаків стверджує, що намалювати герб – це дуже просто, і малюють
різні страшилки та каракатиці. Подібного немає на Білоцерківщині.
Побувавши на козацькому святі та освяченні храму Святого Миколая
Чудотворця, я того зовсім не очікуючи відкрив для себе «геральдичну
Америку». Диво дивне в районі немає жодної міської і навіть сільської
ради без власного герба та прапора. Але головне, ще в тому що все це
без перебільшення виконано в історичних українських традиціях без
геральдичних помилок. Подібне в Україні є приємною дивиною. Крім Білої
Церкви та району герби отримали більше 30 громад міських, селищних та
сільських населених пунктів.
Того дня на одній з центральних вулиць села, прилеглій до храму
вишикувалися в два ряди сільські намети прикрашені оберегами, виробами
народних майстрів прикладного мистецтва. Але кожному наметі на
почесному місці прапор та вимпел з гербом сільської громади. Майже на
всіх гербах суто українські атрибути: козацькі хрести, шаблі піки та
інші. В деяких випадках герби мали глибоке історичне коріння, бо були
реконструкцією сотенних печаток, або ґрунтувалися на старовинних
переказах пов’язаних з окремим селом.
Справу зроблено – кожне село має символіку, якою можна пишатися та
якою іноді користувалися ще пращури. Мимоволі встановлено історичний та
духовний зв’язок з ними, що на жаль, не завжди вдається зробити іншим.
І такий приклад на Київщині не єдиний. Цим шляхом пішла в області і
Броварщина. А ще кажуть вже видали і книжку про сучасну символіку
Білоцерківщини, яку на жаль ще не бачив.
Анатолій Авдєєв
