УКРАЇНСЬКА ГЕРАЛЬДИЧНА КОЛЕГІЯ
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [116]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 103
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Мої статті

Герб (продовження)

[ред.] Корона

Герб Ліхтенштейну з короною прямо над щитом
Баронська корона

Детальніші відомості в статті: Геральдичні корони

Корона поміщається на шолом або, як в державних гербах, прямо над щитом (наприклад, княжа корона в гербі Ліхтенштейну). Корона вказує на положення її власника в суспільній ієрархії та титул володаря герба.

Спочатку корони поміщали тільки на гербах суверенів. Як правило, корона на гербі монарха повторювала своїм виглядом ориґінал. Інші шляхетські корони (Герцогські або князівські, графські, баронські і прості шляхетські), які з'явилися пізніше, в кожній європейській країні були однаковими в межах одного титулу, і мало відрізнялися одна від одної в різних країнах. Так:

  • у Німеччині, геральдика якої справила значний вплив на центральноєвропейську геральдику, графська корона має дев'ять зубців з перлами на кінцях, баронська — сім, а проста шляхетська — п'ять;
  • в Речі Посполитій шляхетська корона, покладена на шолом, символізує рівність шляхти, хоча деколи це правило порушувалось і використовувалися рангові, в основному німецькі, корони. Князівські герби з самого початку вінчалися червоними шапками, підбитими горностаєм.

У церковній ієрархії корони заміняли капелюхами з китицями, розміщеними на декоративно заплетених шнурках. Причому, кожний сан мав не тільки відповідний колір капелюха: червоний — у кардиналів, зелений у архиєпископів та єпископів, фіолетовий — у папських прелатів, але й усталену кількість китиць: у гербі архиєпископа, наприклад, зображали капелюх з десятьма китицями, а у гербі єпископа — з шістьма.

Стінні корони, складені з кріпосних башт і стін, поміщаються в міських гербах.

Звичай прикрашати шолом короною з'явився у лицарів в XV столітті. Шоломи з коронами носили під час турнірів, особливо в Німеччині, де увінчаний короною шолом вважався ознакою дворянства. Використання корони для прикраси щита і як гербова фігура прийшло, ймовірно, від монет — при французькому королеві Филипі VI почали чеканити монети, на зворотному боці яких зображалася корона. Тоді тільки королі поміщали корони в свої герби, але з розвитком феодалізму навіть найдрібніші феодали почали носити корони і прикрашати ними герби. Дуже часто корона не є знаком належності до королівської або княжої родини, а виконує чисто декоративну функцію. Ця геральдична корона, або діадема, поміщається на шолом як нашоломок, підтримує сам нашоломок замість бурлета, або разом з ним, розташовуючись зверху.

[ред.] Шолом

Helm prince.png

Детальніші відомості в статті: Геральдичні шоломи

Важливою частиною герба є шолом, хоча і з'явився він лише в 14 столітті. Шолом поміщається над щитом. В геральдичних системах Західної Європи існували різні типи шоломів, що залежали від титулу чи звання власника герба. Навіть положення шолома — пряме, повернуте вправо чи вліво — мало відповідати усталеним правилам.

  • У гербі французьких королів шолом був золотим, розташовувався прямо і мав підняте забрало, бо його володар мусив все бачити і знати. На герцоґських і князівських гербах шоломи були срібні з позолотою і розташовувалися також прямо. Маркізи також мали право на розміщений у фас шолом, але уже з чистого срібла. На графському гербі срібний шолом повертали на три четверті вправо. Нетитулована шляхта мала сталеві шоломи, цілком повернуті вправо. У бастардів на гербах шоломи були повернені вліво і мали опущене забрало;
  • В англійській геральдиці золотий шолом з гратчастим забралом, повернений прямо був для гербів суверенів і принців королівської крові. Срібний шолом із золотим гратчастим забралом, повернений геральдично праворуч, — для перів. Срібний шолом з піднятим забралом, повернений прямо, — для баронетів і лицарів. Срібний турнірний шолом, повернений геральдично праворуч, — для есквайрів і джентльменів.

[ред.] Нашоломники

Детальніші відомості в статті: Клейнод гербовий

Шоломи прикрашалися нашоломниками або клейнодами. Крім чисто психологічного фактора (клейноди мали лякати коней противника), вони допомагали уникати трагічних помилок під час бою — дозволяли розпізнавати лицаря, обличчя якого було закрите забралом. Спочатку для клейнотів використовували пір'я страусів чи павичів, роги звірів тощо. У 13 столітті були модні фіґури людей та тварин, виготовлені з легких матеріалів: шкіри, дерева, пергаменту. Та з часом, у зв'язку з незручністю таких нашоломників у бою, їх стали вживати тільки на турнірах, а ще пізніше — лише у гербах. Часто в клейнод переносилися головні фігури з герба. Так в клейноді герба Сас поміщено стрілу, Леліви — півмісяць та зірку тощо. Зустрічаються герби з декількома шоломами, що мають різні нашоломники. Головні типи нашоломників наступні:

  • Роги;
  • Крила;
  • Пір'я і прапори;
  • Природні фігури (людини або тварин);
  • Штучні фігури;
  • Щитові дошки;
  • Головні убори.

[ред.] Намет

Мал. 1

Намет (ламбрекен) нагадує цілий або порваний плащ, що також є оздобою шолома, зображається у вигляді прикріпленої до шолома матерії. Виник з потреби охороняти голову лицаря від сонячного проміння та від дощу. Особливо актуальним це стало під час Хрестових походів, коли європейці зіткнулися з гарячим кліматом Святої Землі. Подерті в боях хустки та пелерини, що покривали голови визволителів Гробу Господнього, стали особливою гордістю лицарів, доказом відваги їхнього власника. З часом ці непоказні хустки на гербах змінилися разом із зміною смаків епохи.

Мал. 2

Зовнішня і внутрішня поверхні намета повинні бути забарвлені змінно фініфтю і металом, причому в сучасній геральдиці прийнято офарблювати поверхню намета головним кольором щита, а виворіт (підбивку) — головним металом щита. Останнє правило вважається штучно привнесеним в геральдику в період, коли «жива геральдика» поступилася місцем «канцелярськійї» («паперовій»). Таким чином, принципи класичної геральдики порушуються, якщо:

  • поверхня намета буде металевою, а підбивка — фініфтяним;
  • забарвлення намета не відповідатиме забарвленню гербового щита.
Мал. 3

Намет може бути розфарбований з використанням хутра. Іноді намет покривається щитовими фігурами, вишитими на його поверхні, а іноді поверхня намета усіюється дрібними негеральдичними фігурами, наприклад, липовим листям, зірками, серцями і тому подібним.

Якщо в гербі використовуються два, три і більш шоломів, у кожного з них повинен бути персональний намет. Намет може бути розфарбований не в два, а в чотири кольори (особливо, коли щит складений з двох гербів). В цьому випадку права сторона намета забарвлюється в кольори почеснішої частини герба — правою, а ліва — в кольори лівої частини герба.

Мал. 4

Можна виділити три типи шоломового намету, кожний з яких відповідає певному періоду розвитку геральдики:

  • цілий, з рівним або вирізаним краєм (XIV століття). Малюнок 1;
  • у вигляді вузьких довгих смуг матерії (XV століття) Малюнок 2.;
  • у вигляді рослинного орнаменту (XVI століття) Малюнок 3 (початок століття), Малюнок 4 (кінець століття).

[ред.] Щитотримачі

Проект Великого герба України з щитотримачами — золотим левом та козаком з мушкетом

Щитотримачами називаються фігури, що розташовані по сторонах щита і підтримують його. Вони поділяються на:

Щитотримачі можуть бути узяті не з класичної геральдики, а виступати самостійними символами чого-небудь. Наприклад, в безлічі державних гербів щодо молодих країн Африки, Азії і Америки щитотримачами є найбільш характерні представники місцевої фауни — кенгуру, страус (Австралія), антилопи, тигри, зебри. Зокрема на великому гербі Кіровограда щитотримачами є лелеки.

Щитотримачі можуть уособлювати собою захисників, підвладних чи національність власника герба.

[ред.] Основа

Основою називається платформа, на якій стоять щитотримачі і на якій розташовується весь герб в цілому. Це може бути горб або лужок, як на гербі Великобританії, крижина, як на гербі Ісландії, різьблена плита, як на гербі Швеції, гори, як на гербі Малаві, або острів в морі, як на гербі Мальти. Основою може бути і химерно зігнута гілка, схожа на деталь чавунних грат, як на гербі князів Барклай-де-Толлі-Веймарн.

Основа не є обов'язковим елементом герба, їм часто служить девізна стрічка. Щитотримачі завжди повинні стояти на основі, якої б форми вона не була. Виключенням є тільки щитотримачі, ширяючі в повітрі, тобто ангели, що летять.

[ред.] Мантія

Великий герб Російської імперії

Мантія — традиційна частина парадного одягу монарха. Зустрічається в гербах суверенів, а також представників вищої аристократії, що ведуть свій родовід від удільних князів.

На геральдичну мантію можна дивитися як на предмет одягу, але, ймовірно, і як на нагадування про намет, в якому лицар відпочивав і переодягався під час турніру, і про намети, в яких хрестоносці вкривали від негоди зброю і обладунки під час військових походів.

Мантія як правило зображається пурпуровою, підбитою горностаєм або лисицею і стягнутою по кутах золотими шнурами з китицями. На деяких великих державних гербах (наприклад, на великому гербі Російської імперії) поверх мантії зображається покров — круглий намет з тієї ж матерії.

[ред.] Орден

У західноєвропейській геральдиці однією з форм підвищення достойності герба було поміщення на ньому орденів. Право на це мали особи, нагороджені відповідними орденами. Спочатку їх поміщали біля клейноту, потім почали підвішувати під щитом. У центральноєвропейській (польській) геральдиці, де сповідувалася рівність шляхти, ордени на гербах не розміщали.

[ред.] Девіз

Девіз — короткий вислів, як правило, написаний на стрічці внизу щита. Іноді девізи розміщуються в гербі без стрічки, якщо щит круглий, девіз зазвичай пишеться навколо щита. Очевидно, основою для девізу спочатку міг служити рицарський бойовий клич. Але девізом може бути короткий вислів, що нагадує про якусь важливу історичну подію. або виражаюче кредо власника герба. Текст девізу може бути зашифрований і зрозумілий тільки присвяченим. У західній геральдиці було прийнято писати девізи на латині, хоча це правило не обов'язкове. Сенс деяких старовинних девізів взагалі неможливо зрозуміти — або історія не зберегла даних про події, про які говорив девіз, або через різні обставини фраза спотворювалася, в неї вкрадалися помилки.

Герб Румунського королівства з девізом: «Nihil sine Deo»

Девіз не є обов'язковою і постійною частиною герба, тому власник може змінювати його по своєму бажанню. При складанні нових гербів девіз завжди включається в їх конструкцію. У державних монархічних гербах девіз іноді поміщається на покрові — наметі, розташованому над мантією. Кольори стрічки і букв повинні відповідати основним кольорам і металам герба. Ось приклади геральдичних девізів:

Девізна стрічка як правило розташована внизу герба, під основою або на її фоні (окрім шотландської геральдики, в якій девіз поміщається над нашоломником).

[ред.] Спадкоємство гербів

[ред.] Герби незаконнонароджених

Косий жезл і хвиляста облямівка на гербі незаконнонародженого

Діти дворян і аристократів, що народжені не у шлюбі і мали право успадковувати герб, несли на своїх гербах особливі знаки, що вказували на їх статус. Інакше герб незаконнонародженого нащадка володаря герба нічим не відрізнявся б від герба його законного сина. Таким чином, знак незаконнонародженого не носив якогось особливого принизливого, дискримінаційного характеру, оскільки відношення суспільства до незаконнонароджених було цілком терпимим, а мав чисто утилітарне значення. Є декілька таких знаків, які, проте, не завжди використовуються в геральдиці тільки як маркери незаконнонароджених. Основний знак — косий жезл, брусок, розташований на зразок «перев'язу вправо». Англійські герольди в останні 150 років використовують як знак незаконнонародженого різні варіанти облямівки або бордюру, наприклад, хвилясту облямівку і набірну облямівку.

[ред.] Герби синів

Оскільки всі сини мають право успадковувати герб батька, в їх герби включаються особливі маркери — бризури, обслуговуючі поняття «cadency», — молодших гілок в генеалогії, і вказуючі на положення сина в сім'ї. Маркерами служать не спеціально створені, а стандартні геральдичні фігури, які можуть використовуватися не тільки як маркери:

  • Lambel.svg при живому батьку (носієві родового герба) його старший син поміщає в свій герб знак «label», також званий «титлом» або «турнірним коміром», хоча походить він, ймовірно, від деталі кінської збруї. Це дуже стара відзнака, що використалася князями королівської крові. «Label» Т-образний формою, але не з одним, а з трьома або більш зубцями. Кількість зубців не обов'язково повинна щось означати, але вважалося, що фігура з трьома зубцями повинна розташовуватися на щиті спадкоємця при живому батьку, з п'ятьма зубцями — при живому дідові, з сім'ю — при живому прадідові;
  • Wappen Kartitsch.png другий син має в своєму гербі знак «crescent» — півмісяць. Він потрапив в геральдику з хрестових походів і вважався дуже почесним знаком, особливо у французьких хрестоносців;
  • Étoile d'or.svg третій син повинен був помістити в герб «mullet» — п'ятикутну зірку;
  • Héraldique meuble Merlette.svg четвертий син позначався знаком «martlet» — міфічним птахом-вісником;
  • Wappen Neipperg.svg п'ятий син мав в гербі «annulet» — невелике кільце;
  • Lys thick.svg шостий син — «fleur-de-lis» — геральдичну лілію;
  • Heraldique Rose.svg сьомий позначався знаком «rose» — трояндою;
  • Cross-Moline-Heraldry.png восьмий син позначався хрестом «Cross Moline», названим так із-за схожості з деталлю млинового механізму. Це хрест з роздвоєними і завитими кінцями;
  • Octofoil.gifдев'ятий син позначався знаком «Octofoil» — восьмипелюстковою квіткою.[1]

Онуки володаря герба поміщали свої маркери в маркерах батьків. Так, старший син старшого сина позначався титлом в титлі, і так далі.

[ред.] Герби жінок

Форма гербів жінки може мінятися разом з її соціальним статусом. Герб незаміжньої жінки або вдови зображується на «lozenge» — ромбоподібному щиті без навершшя (за винятком Шотландії, де жінка-керівник клану і голова роду може мати навершшя). Цю ж форму щита використовує жінка розведена і така, що не вступила в новий шлюб. Оскільки традиційний гербовий щит був частиною військового спорядження чоловіка, жінкам він не підходив. Тому для них спеціально визначений щит у формі ромба.

До заміжжя герб жінки повторює герб її батька, причому до верхнього кута ромбоподібного щита може бути прив'язана стрічка «True lover's knot» — «бант коханої», що показує, що владарка герба — дівчина. Герб заміжньої жінки показується разом з гербом чоловіка на одному щиті звичайної (чоловічою) форми — герб чоловіка на декстері, герб дружини на синістері (у гербах духовних осіб застосовується цей же принцип, тільки на декстері поміщається герб церковної установи, до якої належить священик, а на синістері — його особистий герб). Герб вдови, яким він став при заміжжі, знов переходить на ромбоподібний щит.

Дещо інакше йде справа з геральдичними спадкоємицями — жінками, що мають право передавати родовий герб по спадку (наприклад, коли в роду немає спадкоємців чоловічої статі). Тоді родовий герб такої жінки поміщається на щитку (inescutcheon), чия позиція в центрі щита дає йому пріоритет над всіма іншими частинами герба чоловіка.

Діти геральдичної спадкоємиці мають право розділити щити своїх гербів на чотири частини, так, щоб в першій і четвертій чвертях розміщувався герб їх батька, а в другій і третій — герб їх матері.

Єдине виключення з цих правил — жінка-монарх, як, наприклад, королева Великобританії Єлизавета II, яка є джерелом герба для своїх дітей і володіє повними родовим гербом, який не може бути роздільний.

[ред.] Державні, міські, корпоративні і церковні герби

[ред.] Державні і міські

На гербі Святогірська зображена крейдяна гора

У основі всіх державних гербів європейських країн лежали родові герби правлячих династій. На багатьох сучасних європейських державних гербах в тому або іншому вигляді присутні леви і орли — традиційні символи влади і державності.

Найстарішим державним гербом є герб Великобританії, що складався протягом дев'ятисот років.

У основі міських і державних гербів лежали печатки феодалів, що засвідчував достовірність документів, що розсилаються ними з своїх володінь. Родовий герб феодала, таким чином, переходив спочатку на печатку замку, а потім і на печатки земель, що належать йому. При виникненні нових міст і утворенні нових держав вимоги часу і юридичні норми приводили до створення гербів, або абсолютно нових, не запозичених з родових дворянських гербів, а таких, що несуть символічні зображення, вказуючі на місцеві визначні пам'ятки, історичні події, господарський профіль міста, або змішаних.

Дивітся також: Категорія:Державні герби

[ред.] Корпоративні

Герб Кембріджського університету

Разом з індивідуальною геральдикою, в середньовіччі отримали розвиток та інші її напрями, зокрема корпоративне. Міські ремісники і торговці створювали гільдії, що реєструювалися як «юридичні особи» і забезпечували себе відповідно гербами. Було прийнято, що члени гільдії носили одяг геральдичних кольорів своєї асоціації — особливі лівреї. На корпоративні герби поміщалися головним чином знаряддя праці. Аптекарі зображають на гербах ваги і ланцет, гвоздарі — молоток і цвяхи, колісники — колеса, виготівники гральних карт — символи карткових мастей. Крім того, в корпоративних гербах зустрічалися зображення святих покровителів відповідних ремесел.

Учбові установи також сторіччями використовували герби. Університети часто отримували герби їх засновників, як, наприклад, коледж Христа в Кембріджі, заснований леді Маргарет Бьюфорт. Ітонський коледж в 1449 році отримав герб від свого засновника короля Генріха VI.

Багато приватних і комерційних фірм і сьогодні прагнуть отримати герб, оскільки наявність такого герба додає фірмі солідність і надійність.

[ред.] Церковні

Категорія: Мої статті | Додав: graf (02.02.2010)
Переглядів: 2913 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2019 Безкоштовний хостинг uCoz