Геральдичний гвалт з фальшивим блиском.

На Кіровоградщині "організували" подію: виставку присвячену місцевій символіці області. а до неї приурочили презентацію книги. Називається  згадане видання "Символіка Кіровоградщини". Виставка  організована у обласному художньому музеї.  І альбом, і виставка яскраво висвітлюють "здобутки" та викревлення в процесі формування місцевої символіки на Кіровоградщині. Місцева "Вечірня газета" пером журналіста Юрія  Матівоса, що як і багато інших по-модному представляється членом геральдичної комісії, в захльоб розповідає про "величезну пошукову і творчу роботу" обласного відділення Українського геральдичного товариства, його найактивніших членів Віталія Кривенка та Костя Шляхового.  До альбому  дивним чином потрапили лише герби, які "схвалили" автори упорядники, і не важливо для них було затверджений то герб чи просто "проект", чи просто запозичений чи крадений. Саме одну з таких робіт привласнену авторами після суперечки з одним із членів УГТ можна побачити на сторінках альбома, але вже з іншим авторством. Як відзначено у передмові до альбому замовленій у голови УГТ, кандидата історичних наук Андрія Гречила, видання "унікальне" в Україні, а  область за результатами проведеної геральдичної роботи має найкращі результати разом з Рівненською та Львівською областями. При цьому "скромно замовчали" Донецьку область, кількість офіційних гербів в якій наближається до сотні та Хмельницьку і ряд інших.

Це зовсім не випадково, бо  ці області не у великій шані голови УГТ обласну комісію з питань впровадження символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів очолюють голова облдержадміністрації Василь Моцний та голова облради Василь Сибірцев. Вони й відкрили виставку і репрезентували альбом-каталог у музеї.

Тридцять два герби і прапори населених пунктів представлено на огляд вимогливого відвідувача і читача. Мовою символів розповідається вся майже 250-літня історія нашого краю, обласного центру у тому числі, як пишуть офіційно газети. Але невже до того українці не мали історії?. Концепція книги і розробок гербів багато в чому полягає в запереченні українського та посилання на сербське, російське, скіфське і чиє завгодно, аби не українське. Отаку гарну справу зроблено шановними "місцевими фахівцями". Містом пішли чутки, і вони мабуть не безпідставні, що для самоутвердження згаданого видання замовлена "хвалебна ода" ще у кандидата наук з Києва Юрія Савчука, а авторів книги будуть висувати на здобуття місцевої премії імені Ф. Паученка(хоча сам Паученко до геральдики ніякого відношення не мав) В згадану книгу не увійшли більше десяти офіційних гербів, серед яких п’ять гербів Анатолія Авдєєва, голови Української геральдичної колегії, якого автори книги не забувають паплюжити і обливати брудом на кожному кроці та в кожному кабінеті. Критика дилетантства з боку фахівця з тридцятилітнім стажем "улюбленцям долі" не до душі і заважає. Саме тому, з формулюванням "для забезпечення єдності думки" і було організовано вилучення, колишнього заступника голови всесоюзної геральдичної комісії. "Нам такі розумники не потрібні. Подумаєш старий авторитет!" В таких тепличних умовах працюється і дихаються добре, і немає кому помічати, що і хто звідки "передрав". Така от геральдична історія з  фальшивим блиском.

 Радісно коли свято, сурми сурмлять, радісно, що це присвячено геральдиці. Але чому всі ті члени від геральдичної комісії не знають правил складання  та опису(блазонування) гербів, не мають власних гербів та всі чомусь повчають не розуміючи самі чому вчать. Стає трохи сумно і смішно читати в газеті вислів - "Справжній науковий подвиг здійснили геральдисти. .."  З якої це пори не заглядати до книжок, не знати і не вміти - подвиг ?

Подвиг … який він ? Подвиг оголосити самому себе героєм ?

Володимир Каніковський