УКРАЇНСЬКА ГЕРАЛЬДИЧНА КОЛЕГІЯ
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [116]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 106
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Мої статті

Геральдичне запозичення від «спільних коренів»
 Росіяни вже почали шукати «корені» власної історичної геральдики в Україні. До такого висновку приходиш, ознайомившись з книгою «Истоки русской геральдики» Андрія Сілаєва. Воно і не дивно, бо чом би не привласнити «домонгольський історичний період» для бази російської геральдики. Позитив чи негатив у цьому, але здається нас вперше вважають за старшого «до монгольського» брата, не звертаючи уваги на частку власної монгольської крові.
В книзі викладається думка, що привласнює геральдичний спадок «ранньоруських князів», тобто київських. Вся київська князівська символіка автором книги проголошується витоками російської. До цих витоків долучаються без усякого розбору рунічні знаки та герби «малоросійських родів». Розмах базування широкий, але свідчить не про витоки чи корені, а про елементарні запозичення про відсутності власного. Московські князі свого часу створили перший гербовник, що звався Титулярник, першою метою якого було банальне привласнення спірних та зовсім чужих територій. Малюючи символи тієї чи іншої території, Москва удавала, що на основі його має «право власності. До своїх претензій вона долучала час від часу силу та хитрість, і все виходило і «примножилися землі».
 

Геральдичне запозичення від «спільних коренів» єдине до чого можуть вдаватися російські «специ». Двоголовий орел є запозиченням візантійського герба, щоб удавати з себе «третій Рим». Київська княжа символіка потрібна молодшим братам для удавання древності свого походження. Хоча в Росії і радіють, що термін-самоназва Україна з’явився у ХІV столітті, але є ризик швидкого закінчення таких «радощів» при нагадуванні, що і терміну Росія не було аж до ХVIII століття. Про це свідчить ще одне, як небажане документальне свідчення, що «викриває», а саме згаданий московський Титулярник та замовчування назв Максель та Московія.

Згадана вище книжка, хоча і розрахована на широке коло читачів за змістом і складом претензійно написана, як наукова монографія. Вона, щоб «підтвердити» версію «витоків» посилається на добрих дві сотні бібліографічних джерел. Така от тяга до сумнівних істин. Для переконання росіян в київських витоках всього геральдичного московського видавалася вже і додатковим накладом.

Геральдичних видань, подібних до українських, де розповідалось би про магдебугію для міст, особисту символіку ХVI-XVII століть шляхти та козацької старшини за відсутністю таких в Росії не існує, але спроби посилання на наше є. Імперія пригрібає та загарбує все, що не так лежить, фальсифікує джерела. Дивним чином використана наша «Вересова книга». Серед використаних джерел, до речі, повністю відсутні видання та публікації українських авторів, що схоже на певну обережність, а можливо тенденційне вивчення геральдики, та згадується 5-7 західних джерел. В брехні та оббріхуванні, здається, «Росія-матушка» самодостатня…

Категорія: Мої статті | Додав: graf (14.12.2009)
Переглядів: 842 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024 Безкоштовний хостинг uCoz